2013-04-10 12:19:48

Допомогти світові піднести погляд вгору. На загальній аудієнції з Папою Франциском 10 квітня 2013


«Під час попередньої катехизи ми зупинилися на події Воскресіння Ісуса, в якій особливу роль відіграли жінки. Сьогодні хочу замислитися над її спасенними наслідками», – цими словами Папа Франциск розпочав своє чергове повчання, присвячене Рокові віри, яке він виголосив під час загальної аудієнції у середу, 10 квітня 2013 р. Що означає Воскресіння в нашому житті? Чому без нього марна наша віра? Шукання відповіді на ці запитання і стало провідною думкою зустрічі Святішого Отця з паломниками.

«Наша віра, – пояснив Папа Франциск, – ґрунтується на Христових смерті та воскресінні, як дім спирається на фундаменті: якщо він похитнеться, руйнується увесь дім. Так, на хресті Ісус пожертвував Себе Самого, беручи на Себе наші гріхи та зійшовши до безодні смерті, а у воскресінні перемагає їх, усуває їх та відкриває шлях до відродження у новому житті».

Апостол каже нам, що через Христове Воскресіння сталося щось зовсім нового: ми звільнені від рабства гріха та стали Божими дітьми, відродилися до нового життя. В житті кожного з нас це здійснюється у Святому Таїнстві Хрищення. У цьому контексті Святіший Отець пригадав давній обряд уділення Хрищення через занурення у великій хрестильниці, після чого охрищений, вийшовши з неї, одягав новий білий одяг, що символізує народження до нового життя, занурившись у Христові смерть і воскресіння. У Посланні до Римлян читаємо, що через Хрищення ми «прийняли дух усиновленя, яким кличемо: «Авва! Отче!». «Святий Дух, – сказав Папа Франциск, – здійснює в нас цей новий стан Божих дітей. І це – найбільший дар, який ми отримуємо із Пасхального таїнства Ісуса. Бог ставиться до нас, як до дітей, розуміє нас, прощає, обіймає і любить, навіть тоді, коли ми помиляємося. Вже в Старому Завіті пророк Ісая стверджував, що навіть якщо мати забуде про свою дитину, Бог ніколи не забуде про нас, в жодному моменті (пор 49,15). І це прекрасно!

Але ці наші дитинні взаємини з Богом «не є скарбом, який зберігаємо у якомусь кутику нашого життя». Ці взаємини повинні зростати, черпати поживу із щоденного слухання Божого Слова, молитви, участі в Святих Тайнах, через милосердну любов. «Ми можемо жити, як Божі діти! – двічі наголосив Святіший Отець. – І в цьому наша гідність. Поводитися, як справжні діти! Це означає, що ми щодня повинні дозволити, щоб Христос перемінював нас та вчиняв подібними до Себе». А це означає намагатися жити по-християнськи, наслідувати Ісуса, навіть усвідомлюючи свої немочі. «Спокуса відсунути Бога набік, щоб поставити у центрі себе самого, завжди при дверях нашого серця, та й досвід гріха ранить наше християнське життя, наше буття Божими дітьми. І саме тому, – сказав Папа, – ми повинні також мати відвагу віри, аби не піддатися ментальності, яка каже: “Бог непотрібний, Він не важливий для тебе, тощо”. Все якраз навпаки: лише поводячись як Божі діти, не знеохочуючись своїми падіннями, гріхами, ми відчуватимемо, що Він нас любить, наше життя буде новим, натхненим спокоєм та радістю. Бог – наша сила! Бог – наша надія!».

Далі Святіший Отець зазначив, що ми повинні бути першими, хто має цю непохитну надію, щоб бути «видимим знаком» для всіх інших. Адже Воскреслий Господь є джерелом надії, яка не зменшується і не розчаровує. «Скільки ж то разів у нашому житті випаровуються надії, скільки ж то разів сподівання, які носимо у серці, не здійснюються! – вів далі Папа Франциск. – Наша християнська надія є сильною, певною, непохитною на цій землі, на якій Бог нас покликав іти вперед, і є відкритою на вічність, тому що ґрунтується на Богові, Який завжди вірний. Ми не повинні цього забувати: Бог завжди вірний, Бог завжди вірний щодо нас».

Бути воскреслими з Христом через Хрищення, отримання нетлінної спадщини, повинно вести нас до шукання, насамперед, Божих речей, до думання про Нього, повинно спонукати нас більше молитися. «Бути християнами, – зауважив Святіший Отець, – не зводиться до дотримування наказів, але означає бути в Христі, думати як Він, поступати як Він, любити як Він; а також дозволити, щоб Він запанував над нашим життям та його змінив, перетворив, визволив його з темряви зла та гріха».

«Дорогі брати й сестри, – закликав на завершення Папа Франциск, – тим, хто запитує нас про причини нашої надії, вказуймо на Воскреслого Христа. Вказуймо на Нього через звіщення Божого слова, але, насамперед, своїм життям, як воскреслих. Показуймо радість, яка випливає з буття Божими дітьми, свободу, яку нам дарує життя у Христі, що є справжньою свободою, визволенням від рабства зла, гріха, смерті! Споглядаймо на небесну батьківщину, тоді матимемо нове світло та силу також і в наших щоденних трудах та стараннях. Це – цінне служіння, яке ми повинні запропонувати цьому нашому світові, якому часто не вдається піднести погляд вгору, не вдається більше підносити погляд до Бога».







All the contents on this site are copyrighted ©.