Повчання про Церкву, як Божу родину та привітання українською мовою. На загальній
аудієнції з Папою Франциском 29 травня 2013
«Слава Ісусу Христу!» – ці слова українською мовою, що луною прозвучали на площі Святого
Петра з вуст Папи Франциска, стали несподіванкою для делегації українських військовиків,
які повертаючись з прощі до Люрду, прибули також до Вічного Міста та разом зі своїм
провідником, владикою Михаїлом Колтуном, ЧНІ, взяли участь в загальній аудієнції зі
Святішим Отцем, що відбулася у середу, 29 травня 2013 р. Наприкінці зустрічі, вітаючи
присутні групи паломників, перед тим, як звернутись до італомовних груп, промовляючи
італійською мовою, Папа згадав про паломників з Албанії, Косово та військовиків з
України, а тоді спонтанно звернувся до них з традиційним християнським привітанням:
Продовженням
циклу повчань, присвячених Рокові віри, який розпочав Папа Венедикт XVI, а
тепер далі веде Папа Франциск, є серія катехиз про Церкву, першу з яких Святіший Отець
виголосив цієї середи. «Церква, як Божа родина» – такою була її тема.
Папа
зазначив, що євангельська притча про блудного сина виявляє нам Божий задум щодо людства,
яким є «зібрати нас усіх в одну родину Своїх дітей, в якій кожен відчуватиме Його
близькість та любов». Саме в цьому великому задумові слід шукати коріння Церкви, «яка
не є організацією, що зродилася внаслідок згоди кількох осіб, але, – як неодноразово
пригадував нам Папа Венедикт XVI, – є Божим ділом».
«Церква народжується з
Божого прагнення покликати всіх людей до сопричастя із Ним, до Його приязні, навіть
більше, до участі, як Його діти, в самому ж Божественному житті. Саме слово “Церква”,
з грецького “ekklesia” означає “скликання”: Бог скликає нас, спонукає вийти
з індивідуалізму, із тенденції замикання в собі самих та запрошує стати частиною Його
родини», – сказав Святіший Отець, додаючи, що початком цього покликання є створення.
І навіть після того, як гріх поламав первісні стосунки людини з Богом, Творець не
відмовився від Свого задуму й не залишив нас, довершивши задум спасіння у Своєму Єдинородному
Сині.
«Коли читаємо Євангелії, то бачимо, що Ісус збирає навколо Себе невелику
спільноту, яка приймає Його слово, іде за Ним, розділяє з Ним Його шлях, стає Його
родиною. Цією спільнотою Він приготовляє та будує Свою Церкву», – вів далі Папа, зазначаючи,
що Церква народжується з найвищого жесту любові на хресті, з пробитого Ісусового боку,
з якого випливають кров і вода, що є символом Хрищення та Євхаристії. А виявленням
Церкви є подія П’ятидесятниці, «коли дар Святого Духа наповнив серця Апостолів, спонукаючи
їх вийти назовні та розпочати шлях звіщення Євангелія».
«Сьогодні також дехто
каже: “Христу – так, Церкві – ні”. Чи як ті, що кажуть: “Я вірую в Бога, але не в
священиків”. Але, – наголосив Папа Франциск, – саме Церква несе нам Христа та веде
нас до Бога; Церква – це велика родина Божих дітей». Очевидно, що Церква також має
людський аспект, що виявляється в тих, з кого вона складається. І пастирі, і вірні
мають недосконалості, гріхи, «також і Папа їх має, і навіть багато, але прекрасним
є те, що коли ми усвідомлюємо, що ми грішники, то зустрічаємо Боже милосердя, яке
завжди прощає», – сказав Святіший Отець, додаючи, що гріх не лише є «образою Бога»,
але також «нагодою впокорення, щоб зауважити існування найпрекраснішої речі – Божого
милосердя».
Папа запропонував вірним кілька запитань для призадуми: «Наскільки
я люблю Церкву? Чи молюся за неї? Чи почуваюся частиною церковної родини? Що я роблю
для того, щоб вона була спільнотою, в якій кожен почувається прийнятим та зрозумілим,
відчуває Божі милосердя та любов, що оновлюють життя? Віра, – підсумував він, – це
дар та акт, який стосується кожного з нас особисто, але Бог закликає нас жити вірою
разом, як родина, як Церква. Просімо в Господа Бога, особливим чином протягом цього
Року віри, щоб наші громади, уся Церква, завжди були дедалі більше родинами,
які переживають і носять в собі Боже тепло».