2013-05-29 15:05:16

Повчання про Церкву, як Божу родину та привітання українською мовою. На загальній аудієнції з Папою Франциском 29 травня 2013


«Слава Ісусу Христу!» – ці слова українською мовою, що луною прозвучали на площі Святого Петра з вуст Папи Франциска, стали несподіванкою для делегації українських військовиків, які повертаючись з прощі до Люрду, прибули також до Вічного Міста та разом зі своїм провідником, владикою Михаїлом Колтуном, ЧНІ, взяли участь в загальній аудієнції зі Святішим Отцем, що відбулася у середу, 29 травня 2013 р. Наприкінці зустрічі, вітаючи присутні групи паломників, перед тим, як звернутись до італомовних груп, промовляючи італійською мовою, Папа згадав про паломників з Албанії, Косово та військовиків з України, а тоді спонтанно звернувся до них з традиційним християнським привітанням: RealAudioMP3

Продовженням циклу повчань, присвячених Рокові віри, який розпочав Папа Венедикт XVI, а тепер далі веде Папа Франциск, є серія катехиз про Церкву, першу з яких Святіший Отець виголосив цієї середи. «Церква, як Божа родина» – такою була її тема.

Папа зазначив, що євангельська притча про блудного сина виявляє нам Божий задум щодо людства, яким є «зібрати нас усіх в одну родину Своїх дітей, в якій кожен відчуватиме Його близькість та любов». Саме в цьому великому задумові слід шукати коріння Церкви, «яка не є організацією, що зродилася внаслідок згоди кількох осіб, але, – як неодноразово пригадував нам Папа Венедикт XVI, – є Божим ділом».

«Церква народжується з Божого прагнення покликати всіх людей до сопричастя із Ним, до Його приязні, навіть більше, до участі, як Його діти, в самому ж Божественному житті. Саме слово “Церква”, з грецького “ekklesia” означає “скликання”: Бог скликає нас, спонукає вийти з індивідуалізму, із тенденції замикання в собі самих та запрошує стати частиною Його родини», – сказав Святіший Отець, додаючи, що початком цього покликання є створення. І навіть після того, як гріх поламав первісні стосунки людини з Богом, Творець не відмовився від Свого задуму й не залишив нас, довершивши задум спасіння у Своєму Єдинородному Сині.

«Коли читаємо Євангелії, то бачимо, що Ісус збирає навколо Себе невелику спільноту, яка приймає Його слово, іде за Ним, розділяє з Ним Його шлях, стає Його родиною. Цією спільнотою Він приготовляє та будує Свою Церкву», – вів далі Папа, зазначаючи, що Церква народжується з найвищого жесту любові на хресті, з пробитого Ісусового боку, з якого випливають кров і вода, що є символом Хрищення та Євхаристії. А виявленням Церкви є подія П’ятидесятниці, «коли дар Святого Духа наповнив серця Апостолів, спонукаючи їх вийти назовні та розпочати шлях звіщення Євангелія».

«Сьогодні також дехто каже: “Христу – так, Церкві – ні”. Чи як ті, що кажуть: “Я вірую в Бога, але не в священиків”. Але, – наголосив Папа Франциск, – саме Церква несе нам Христа та веде нас до Бога; Церква – це велика родина Божих дітей». Очевидно, що Церква також має людський аспект, що виявляється в тих, з кого вона складається. І пастирі, і вірні мають недосконалості, гріхи, «також і Папа їх має, і навіть багато, але прекрасним є те, що коли ми усвідомлюємо, що ми грішники, то зустрічаємо Боже милосердя, яке завжди прощає», – сказав Святіший Отець, додаючи, що гріх не лише є «образою Бога», але також «нагодою впокорення, щоб зауважити існування найпрекраснішої речі – Божого милосердя».

Папа запропонував вірним кілька запитань для призадуми: «Наскільки я люблю Церкву? Чи молюся за неї? Чи почуваюся частиною церковної родини? Що я роблю для того, щоб вона була спільнотою, в якій кожен почувається прийнятим та зрозумілим, відчуває Божі милосердя та любов, що оновлюють життя? Віра, – підсумував він, – це дар та акт, який стосується кожного з нас особисто, але Бог закликає нас жити вірою разом, як родина, як Церква. Просімо в Господа Бога, особливим чином протягом цього Року віри, щоб наші громади, уся Церква, завжди були дедалі більше родинами, які переживають і носять в собі Боже тепло».







All the contents on this site are copyrighted ©.