Папа Франциск: Справжній християнин – це людина радості, яка опирає свою віру на
скелі, якою є Христос
Є люди, які надягають маску християн і грішать, або живуть дуже поверховним життям
чи відзначаються надмірною негнучкістю, забуваючи, таким чином, про те, що справжній
християнин – це людина радості, яка опирає свою віру на скелі Христа. Це була одна
із головних думок, над якими Святіший Отець Франциск запропонував призадуматись присутнім
на Святій Месі у каплиці ватиканської резиденції «Дім Святої Марти» у четвер, 26 червня
2013 року. Того дня з Папою співслужив кардинал Раймунду Дамасену Ассіс, Архиєпископ
Апаресіди у Бразилії, а також інші єпископи та священики. В Євхаристійному богослуженні
взяли участь представники Медичної Служби Апостольської Столиці, на чолі з їхнім директором
та особистим лікарем Вселенського Архиєрея, доктором Патріціо Поліскою.
У своїй проповіді Папа звернув увагу на дві крайності у християнському житті:
часто християни є або суворими і сумними, або радісними, але без розуміння ідеї християнської
радості. А також, аналізуючи історію християнства, можна сказати, що існували два
типи християн: «християни слів», тобто ті, які лише говорять «Господи Господи», і
«християни вчинків», які своєю поведінкою дають свідчення своїх християнських переконань.
Єпископ Риму, коментуючи біблійний уривок з Євангелії від Матея, який був
прочитаний того дня під час Святої Меси, наголосив, що завжди існувала спокуса жити
наше християнство поза скалою, якою є сам Христос, тобто будувати своє життя на чомусь
іншому, а не на міцній основі, на Господі Ісусі. Лише тоді, коли будуємо своє життя
на надійній скелі, на Ісусі, то навіть, як випаде сильний дощ, розлиються потоки і
подують сильні вітри, той дім встоїться. На жаль, сказав Папа, в минулому, а також
й у наші дні, є чимало християн лише на словах, які впадають у спокусу будувати своє
християнське життя без Христа.
Придивляючись ближче тим «християнам слів»,
які лише на словах є учнями Ісуса, Єпископ Риму вказав на деякі їхні характеристики.
Він наголосив, що є два зразки таких християн. Перші – це ті, які замість любити скелю,
тобто Ісуса Христа, люблять лише гарні слова, а тому залишаються лише на поверхні
християнського життя, як слід не занурюючись у нього. Вони є гностиками наших днів.
Інший зразок – це суворі і сумні християни, які, як пожартував Святіший Отець, завжди
дивляться у підлогу. Вони вважають, що бути християнином, вимагає жити у постійній
жалобі. Вселенський Архиєрей наголосив, що у наш час є досить багато таких християн,
але вони не є справжніми християнами, вони лише надягають маску християн. «Вони не
знають, Ким є Господь, не знають, що це є скеля, не є вільними християнами. І, говорячи
дещо простіше, вони не мають радості».
Той перший зразок християн, про яких
ми говорили, можна охарактеризувати певною веселістю, але вона є лише поверховною.
Натомість другий зразок відзначається «безперервним похоронним чуванням», не усвідомлюючи,
чим є християнська радість і не вміючи втішатись життям, яке нам подарував Господь,
оскільки не вміють говорити із Спасителем. Вони не відчувають себе на Христі, як на
міцній скелі, і не лише не є радісними, але й не є вільними. Як бачимо, одні є в’язнями
поверховності, а другі є в’язнями суворості. В житті таких людей Святий Дух, Який
вчиняє особу вільною, не знаходить місця. А на закінчення Папа підкреслив, що Господь
запрошує нас будувати наше християнське життя на Ньому, на скелі, на тому, що дає
нам свободу і радість.