Звіщення Євангелія не суперечить людській свободі. Папа Франциск з нагоди Всесвітнього
дня місій
«Віра – це безцінний дар, даний Богом, який відкриває наш розум для того, щоб ми могли
Його пізнавати та любити», – про це Папа Франциск пригадує у своєму першому посланні
з нагоди Всесвітнього місійного дня, який Католицька Церква відзначає, починаючи від
1927 року, в передостанню неділю жовтня. Цього року відзначення припало на 20 жовтня.Святіший Отець пригадує, що віра не є даром, призначеним для небагатьох, але – для всіх. «Всі, – читаємо у посланні, – повинні мати можливість досвідчити радість почуватися любленими Богом, радість спасіння! Вона є даром, який не можна затримувати для себе, ним слід ділитися. Коли ж ми хотітимемо затримати його лише для себе, то будемо ізольованими, безплідними, хворими християнами». За словами Вселенського Архиєрея, християнська спільнота може вважатися зрілою, «дорослою», тоді, коли «визнає віру, з радістю її служить у літургії, живе милосердною любов’ю і невпинно звіщає Боже слово, виходячи на межі своєї огорожі», щоб нести віру у найвіддаленіші околиці, особливо, до тих, «які ще не мали нагоди пізнати Христа». Зрештою, саме здатність передавати віру іншим є підтвердженням її стійкості.
Папа зазначає, що Рік віри, проголошений з нагоди 50-річчя початку Другого Ватиканського Собору, є спонукою для того, щоб уся Церква «оновила усвідомлення своєї присутності в сучасному світі», своє завдання між народами. Адже «місіонерськість» не є питанням лише географічних територій, але також справою народів, культур, людських осіб, тому що «границі віри» проходять не тільки через місця та людські традиції, але через серце кожної людини. У цьому контексті Глава Католицької Церкви закликає «єпископів, пресвітерів, пресвітерські та душпастирські ради, кожну особу та групу, яка має відповідальність у Церкві» у душпастирських та формаційних програмах відповідним чином наголошувати на місіонерському вимірі, усвідомлюючи те, що їхня апостольська праця не є повною, якщо не включає наміру «свідчити Христа перед обличчям всіх народів».
Святіший Отець зазначає, що справа євангелізації часто зустрічає перешкоди не лише «ззовні», але й «всередині» церковної спільноти. Іноді надто слабкими є «запал, радість, відвага та надія» у звіщуванні Христової благовісті. Подекуди побутує думка, що нести Євангеліє означає порушувати свободу іншої людини. У цьому контексті Папа Франциск пригадує повчання одного із своїх попередників, Слуги Божого Павла VI, який у енцикліці «Звіщення Євангелія» повчав, що помилкою було би «накидати щось сумлінню наших братів», натомість «пропонувати цьому сумлінню євангельську істину та спасіння Ісуса Христа», з повною ясністю та шануючи вільний вибір, який воно зробить, є, навпаки, «вшануванням цієї свободи».
Тож далі у посланні звернено увагу на те, що притаманні нашій епосі мобільність та полегшення комунікації завдяки новітнім технологіям, спричинилися до перемішування народів та їхнього досвіду. Цілі родини переміщаються з одного континенту на інший... Нерідко охрищені віддаляються від віри, і вже самі потребують бути євангелізованими. Не слід забувати про існування значної частини людства, до якої ще не досягла Добра Новина. Усе це, за словами Святішого Отця, вчиняє ще невідкладнішим завдання «відважно вносити у кожну дійсність Христове Євангеліє, яке є звіщенням надії, примирення, спільності, звіщенням близькості Бога, Його милосердя, спасіння, звіщенням того, що могутність Божої любові здатна перемогти темряву зла».
Папа знову пригадує, що Церква «не є допомоговою організацією, підприємством, неурядовою організацією, але – спільнотою осіб, натхнених дією Святого Духа», які живуть зустріччю з Ісусом Христом та прагнуть поділитися цією глибокою радістю, досвідом спасіння.
З окремими словами подяки й заохочення Святіший Отець звертається до місіонерів та місіонерок, душпастирів, богопосвячених осіб та мирян, які, відгукнувшись на Божий поклик, залишають батьківщину, щоб служити Євангелію. Але Папа також звертає увагу на те, що так звані «молоді Церкви», у свою чергу, можуть стати джерелом відновлення віри у «Церквах давньої традиції», вносячи до них свій ентузіазм та радість.
| All the contents on this site are copyrighted ©. |