Радість родинного життя походить з гармонії, джерелом якої є Божа присутність.
Папа Франциск під час проповіді з нагоди прощі родин до Риму
Родина, яка молиться, зберігає віру та переживає радість. Про ці характеристики християнської
родини говорив Папа Франциск у світлі біблійних читань, проповідуючи під час Святої
Меси з нагоди прощі родин до гробу святого Петра в контексті Року віри. У неділю,
27 жовтня 2013 року, площу Святого Петра у Ватикані заповнили понад сто тисяч паломників
з різних кінців світу.
Коментуючи євангельський уривок про молитву митаря та
фарисея, Святіший Отець звернув увагу на «фальшивий» і «правильний» способи молитви.
Фарисей є втіленням поведінки, «яка не виявляє вдячності Богові за Його добродійства
та милосердя, але, радше, самозадоволення». Фарисей почувається праведним і хизується
цим, судячи ближнього зі свого п’єдесталу. Митар, натомість, не є багатослівним, його
«молитва є смиренною, проникненню усвідомленням негідності, нужди», ця людина справді
визнає, що «потребує Божого прощення». «Молитва митаря, – сказав проповідник, – це
молитва убогого, молитва, мила Богові, що, як каже перше читання, досягає небес,
в той час, як фарисеєва молитва обтяжена баластом марнославства».
«У світлі
цього Божого слова, – сказав Папа, – хочу запитати вас, дорогі родини: чи ви іноді
молитеся в сім’ї?» Він зауважив, що знає, що дехто це робить, але багато запитують,
як це робити? Насамперед, це слід робити так, як митар, бути смиренним перед Богом.
Але як це робити в сім’ї, коли здається, що молитва є особистою справою, а в сім’ї
часто бракує придатної спокійної хвилини?
Оскільки всі родини «потребують Божої
допомоги», Святіший Отець зауважив, що для молитви сім’ї потрібна, насамперед, простота.
«Спільно проказати Отче наш навколо столу не є чимось надзвичайним», – сказав
він, додаючи, що спільне проказування молитви на вервиці є також дуже гарною практикою
та джерелом сили для сім’ї. Важливо також молитися одні за одних.
У світлі
слів святого Павла, який наприкінці свого життя, роблячи підсумки, визнає: «Я зберіг
віру», Папа присвятив кілька думок темі: родина зберігає віру. Як апостол зберіг
віру? «Не у сейфі! Він не закопав її в землю, як отой дещо лінивий слуга. Святий Павло
порівнює своє життя до боротьби та бігу. Він зберіг віру не тому, що обмежився її
захистом, але тому що звіщав, поширював її», – наголосив проповідник, пригадуючи,
що задля цього апостол подолав чимало труднощів.
Подібно є в родині, тому варто
замислитися над тим, як зберігаємо віру. «Тримаємо її для себе, у своїй сім’ї, як
приватне благо, як рахунок в банку, чи вміємо ділитися нею через свідчення, гостинність,
відкритість на інших?» – запитав Святіший Отець. Він зазначив, що багато родин, особливо
молодих, часто є «забіганими», заваленими працею. Але чи замислюємося над тим, що
цей «біг» може бути також «бігом віри»? За словами Вселенського Архиєрея, християнські
сім’ї є місіонерськими сім’ями, будучи у своєму щоденному житті «сіллю та закваскою
віри».
Про третій аспект, тобто про те, що християнська сім’я є спільнотою,
яка переживає радість, Папа говорив у світлі респонсорійного псалма цієї літургії,
який є піснею хвали Господеві, «джерелу радості та миру». Що ж є причиною цієї радості?
Факт того, що Господь близько, що він чує волання смиренних та визволяє їх від зла.
У цьому контексті Святіший Отець поставив слухачам запитання, своєрідне «домашнє завдання»,
на яке кожен сам повинен дати відповідь: «Як йдуть справи з радістю у твоєму домі?
Як є з радістю у твоїй родині!».
Папа зазначив, що «справжня радість», яку
переживаємо в родині, «не є чимось поверховим», вона не походить з речей та обставин.
«Справжня радість походить з внутрішньої гармонії між людьми, яку всі відчувають у
серці, і яка дає нам відчути красу того, що означає бути разом, підтримувати одні
одних на життєвій дорозі», – сказав він, додаючи, що в основі цього почуття радості
є «присутність у родині Бога», Його милосердної любові, адже «лише Бог вміє творити
гармонію серед відмінностей».
Наприкінці Богослуження Вселенський Архиєрей
проказав молитву за родини світу перед образом Пресвятої Родини з Назарету, а Євхаристійне
богослуження завершилося проказуванням молитви «Ангел Господній» та спеціальним Апостольським
благословенням.