2014-02-07 10:01:10

Evangelii gaudium – з Папою Франциском про нову євангелізацію (8)


RealAudioMP3 Пояснюючи у вступі до післясинодального Апостольського Напоумлення «Evangelii gaudium», як, чому і з якою метою побачив світ цей документ, Папа Франциск пригадав, що він є напрацюванням ХІІІ Звичайної Загальної Асамблеї Синоду Єпископів, що була присвячена новій євангелізації, яка стосується всіх охрищених та відбувається у трьох сферах. Це «звичайне душпастирство», яке повинно бути оживлене вогнем Святого Духа, намагання подбати про навернення тих, які хоч і були охрищені, але не живуть вірою, та звіщення Євангелія тим людям, які ще не знають Ісуса Христа, або завжди Його відкидали.

Як навчав блаженний Іван Павло ІІ у енцикліці «Redemptoris missio», звіщення Христа тим, хто далекі від Нього, є «першочерговим завданням Церкви», а місійна діяльність «також і сьогодні становить найбільший виклик для Церкви». Як зауважує Папа Франциск, прийняти ці слова насправді серйозно означає визнати, що «місійна дія є парадигмою будь-якого діла Церкви», а тому не слід перебувати у «пасивному очікуванні», але переходити від «консерваційного душпастирства до душпастирства рішуче місійного» (п. 15).

Святіший Отець зауважує, що охоче прийняв заклик Отців Синоду приготувати цей документ, бажаючи також висловити свою стурбованість щодо окремих аспектів євангелізаційної діяльності Церкви. «Існує безліч тем, пов’язаних з євангелізацією в сучасному світі, які можна було би тут розгорнути» – пише він, зазначаючи, що відмовляється від того, щоб надто детально обговорювати численні питання, які повинні би стати предметом вивчення та уважного поглиблення. «І я не вважаю, що потрібно чекати від папського навчання остаточного та всеохоплюючого слова щодо всіх питань, які стосуються Церкви та світу. Не є слушним, щоб Папа заступав місцеві єпископати у розпізнаванні всіх проблем, що виринають на їхніх територіях», – додає Папа, відзначаючи необхідність «корисної децентралізації» (16).

Далі Святіший Отець зауважує, що бажає «запропонувати деякі напрямні лінії» для заохочення та зорієнтування Церкви до нового євангелізаційного етапу, «наповненого запалом та динамізмом». Тому він вирішив, серед іншого, зупинитися на таких темах, як «Реформа Церкви, скерована на місійність», «Спокуси тих, що трудяться в душпастирстві», «Церква, як цілісність Божого люду, що євангелізує», «Проповідь та її приготування», «Суспільне включення бідних», «Мир та суспільний діалог», «Духовні спонуки місіонерського заангажування» (п. 17).







All the contents on this site are copyrighted ©.