2014-02-19 15:20:34

Висповідатися це немов впасти у теплі обійми. На загальній аудієнції з Папою Франциском 19 лютого 2014


Не боятися сповіді закликав Папа Франциск вірних під час загальної аудієнції у середу, 19 лютого 2014 року. На початку він пригадав, що через Святі Тайни християнського втаємничення, про які йшла мова попередніми разами, а саме Хрищення, Миропомазання та Євхаристю, «людина отримує нове життя у Христі». Але «всі ми знаємо», що носимо його «у глиняних посудинах», як писав святий Павло до Церкви в Коринті, тобто, «ми підлягаємо спокусам, стражданням, смерті, а з причини гріха навіть можемо втратити це нове життя». «Ось чому Господь Ісус бажав, щоб Церква продовжувала Його діло спасіння також і щодо власних членів, зокрема, через Святі Таїнства Покаяння та Оливопомазання, які можна об’єднати під назвою “Таїнства зцілення”, – пояснив Наступник святого Петра. – Свята Тайна Покаяння є Таїнством зцілення. Коли я іду сповідатися, то це для того, щоб зцілитися, щоб вилікувати душу й серце, виправити те, що я зробив поганого».

Насамперед, Святіший Отець пригадав про те, що джерелом Святої Тайни Покаяння є пасхальне таїнство. Того ж самого дня, після Воскресіння, Ісус явився своїм учням, дихнув на них та сказав: «Отримайте Духа Святого. Кому відпустите гріхи, тому відпустяться». «Цей уривок показує нам найглибшу динаміку, притаманну цій Святій Тайні. Насамперед те, що прощення наших гріхів не є чимось, що ми самі можемо собі дати», – вів далі Папа, пояснюючи, що прощення – це річ, яку треба просити в когось іншого, а у сповіді просимо його в Ісуса. Бо «прощення не є плодом наших зусиль», але «дарунком Святого Духа». А по-друге, Ісусові слова пригадують нам, що «лише тоді, коли ми в Господі Ісусі примирені з Небесним Отцем та з ближніми, можливо насправді перебувати в мирі». І це кожен міг відчути, коли ходив до сповіді, адже приходячи до неї з «тягарем на душі та смутком», отримавши прощення, отримуємо також умиротворення.

Далі наступник Святого Петра розповів, що уділення цієї Святої Тайни, яке колись мало прилюдну форму, сьогодні відбувається особисто під час Сповіді. Але це не повинно спричинятися до втрати «церковного виміру», який є її «життєвим контекстом». І саме тому «не вистачить просити прощення у Господа у власних думках, у своєму серці, але необхідно зі смиренням та довір’ям сповідатися перед служителем Церкви», який представляє не лише Бога, але всю церковну спільноту.

Але дехто може сказати, що вистачить сповідатися перед Богом. Такому Папа відповідає, що дійсно, можна сказати Богові: «Прости мені», – але наші гріхи «є також гріхами проти ближніх, проти Церкви», і саме їх також представляє священик. Але тоді хтось може відповісти, що соромиться. «Однак, також сором є корисним, тому що вчиняє нас смиреннішими», – зауважив далі Папа, додаючи, що також і чисто по-людськи корисно вилити душу, розповісти священикові про речі, які тяжіють на серці.

«Не бійтеся Сповіді! Хтось, стоячи у черзі, щоб висповідатися, може відчувати різні речі, також і сором, але пізніше, коли висповідається, то відходить вільним, великим, прекрасним, прощеним та щасливим. І в цьому краса Сповіді!» – наголосив Святіший Отець, заохотивши слухачів пригадати, коли вони останній раз сповідалися, і якщо відтоді минуло багато часу, не втрачати навіть і одного дня, але іти до сповіді.

На завершення Папа зауважив також, що приступати до Сповіді означає впасти у теплі обійми безмежного милосердя Небесного Отця. Варто лише згадати притчу про сина, який розтринькав батьківський маєток. Коли він, усвідомивши свою нужду, хотів повернутися до батьківського дому в якості слуги, батько не дав йому договорити, але обійняв, поцілував та влаштував свято. «Кажу вам, – підсумував Святіший Отець, – щоразу, коли сповідаємося, Бог нас обіймає».







All the contents on this site are copyrighted ©.