Evangelii gaudium – з Папою Франциском про нову євангелізацію (12)
«Мрію про місійний
вибір, здатний все перемінити, аби звичаї, стилі, розклади, мова та кожна церковна
структура ставали належним каналом євангелізації сучасного світу, а не засобами самозбереження.
Реформу структур, що вимагає душпастирського навернення, можна розуміти лише так:
зробити все для того, щоб вони ставали місійнішими, щоб звичайне душпастирство в усіх
своїх інстанціях було експансивнішим та відкритішим, щоб ті, які трудяться на ниві
душпастирства, приймали постійне наставлення “виходу” назовні, таким чином сприяючи
позитивній відповіді всіх тих, кому Ісус пропонує свою приязнь» (п. 27), – пише Папа
Франциск у другій частині першого розділу Апостольського Напоумлення «Радість Євангелія»,
в якому він роздумує про необхідність «навернення душпастирства».Глава Католицької Церкви відкидає ствердження, що парафія – це вже застаріла структура. На його думку, навпаки, вона є гнучкою та може приймати найрізноманітніші форми, яких вимагає місійна креативність «пастиря і громади». Очевидно, вона не є «єдиною євангелізаційною інституцією», але якщо буде здатною «постійно реформуватися та пристосовуватися», то й надалі залишатиметься «Церквою, що живе серед домівок своїх синів і доньок», як писав блаженний Іван Павло в Апостольському Поученні «Christifideles laici».
Але це, за словами Папи Франциска, вимагає того, щоб парафія перебувала у постійному контакті з родинами і з життям народу, а не ставала «отяжілою структурою, відокремленою від людей, чи групою обраних, які вдивляються лише в себе». Парафія є «церковною присутністю на даній території, місцем слухання Божого слова, зростання у християнському житті, діалогу, звіщення, великодушної милосердної любові, адорації та богослужіння. Через всю свою діяльність, – пише Святіший Отець, цитуючи пропозиції Синоду про нову євангелізацію, – парафія заохочує та формує своїх членів, щоб вони ставали чинниками євангелізації. (...) Однак, мусимо визнати, що заклик до перегляду та оновлення парафій ще не приніс достатніх плодів» (28).
Інші церковні інституції, такі як різні спільноти, рухи та асоціації, також є «багатством Церкви, яке Святий Дух пробуджує для євангелізування всіх сфер та середовищ». Часто вони вносять «новий євангелізаційний запал та здатність до діалогу зі світом». «Але дуже корисним є те, – підсумовує Папа Франциск, – щоб вони не втрачали контакту з цією дуже багатою дійсністю місцевої парафії та охоче інтегрувалися в органічне душпастирство місцевої Церкви» (п. 29). Це дозволить уникнути того, щоб вони залишалися «лише з однією частиною Євангелія чи Церкви», або щоб не стали «кочівниками, позбавленими коріння».
| All the contents on this site are copyrighted ©. |