Побожність і милосердя є невіддільними. Молитва «Ангел Господній» з Папою Франциском
26 жовтня 2014
Увесь Божий закон підсумовується любов’ю до Бога і до ближнього. Про це пригадав Папа
Франциск, коментуючи перед проказуванням молитви «Ангел Господній» у неділю, 26 жовтня
2014 р., євангельський уривок, в якому святий Матей розповідає про те, як фарисеї
вирішили черговий раз загнати Ісуса у пастку. Один із них запитав Учителя, яка найбільша
заповідь у законі, на що Христос відповів словами старозавітної Книги Второзаконня:
«Любитимеш Господа Бога твого всім твоїм серцем, усією своєю душею і всією своєю думкою».
За
словами Святішого Отця, Ісус міг на цьому зупинитися, але Він додав щось такого, про
що законовчителі не запитували і не сподівалися почути: «Любитимеш ближнього свого,
як себе самого». Спаситель не придумав чогось нового, адже ці слова взяті із старозавітної
Книги Левітів. Однак, новизна, як зауважив Наступник святого Петра, полягає у тому,
«що Він поставив ці дві заповіді – любові до Бога і любові до ближнього – разом, виявляючи,
що вони є невіддільними і взаємодоповнюючими, є двома сторонами однієї медалі».
«У
дійсності, – підкреслив Папа, – видимим знаком, який християнин може показати, щоб
засвідчити світові, ближнім і Своїй сім’ї Божу любов є любов до братів і сестер. Заповідь
любові до Бога і до ближнього є першою не тому, що стоїть на вершині списку заповідей.
Ісус ставить її не на вершину, а у центр, тому що саме серце повинно бути відправною
точкою, метою та орієнтиром кожної дії».
Святіший Отець пригадав, що вже у
Старому Завіті бачимо, що вимога бути святими включала дбання про найслабших – чужинця,
сироту і вдову. Й Ісус веде до звершення цього закону, поєднавши у своєму тілі в одному
таїнстві любові божественне і людське. У світлі Христових слів бачимо, що «любов є
мірилом віри, а віра є душею любові». «Більше неможливо відокремлювати релігійне життя,
побожність, від служіння отим ближнім, конкретним, яких зустрічаємо», – наголосив
Наступник святого Петра, відзначаючи, що Ісус «посеред густого лісу заповідей і приписів»
робить просіку, в якій можемо побачити два обличчя – Боже і ближнього.
«Ісус
не вручає нам дві формули чи два приписи, Він вручає нам два обличчя, а навіть одне
– Боже, яке відображається у численних інших обличчях, тому що в лиці кожного ближнього
присутній образ самого ж Бога, особливо в обличчі найменшого, найслабшого, незахищеного
і потребуючого», – зауважив Папа, заохотивши слухачів дати відповідь на запитання
про те, чи ми є здатними розпізнавати Боже обличчя, коли зустрічаємо когось із таких
ближніх.
«Таким чином, – підсумував Папа, – Ісус дає кожній людині фундаментальний
критерій, за яким потрібно будувати своє життя. Але, насамперед, Він дав нам Святого
Духа, Який дає нам змогу любити Бога і ближнього так, як Він, з вільним та щирим серцем».
Після
проказування молитви «Ангел Господній» Святіший Отець також пригадав, що напередодні
в Бразилії була проголошена блаженною мати Ассунта Маркетті. «Це була зразкова черниця
на служінні сиротам італійських мігрантів. Вона бачила Ісуса в бідних, сиротах, хворих
та мігрантах», – сказав Папа, зазначивши, що приклад її життя є не лише зразком «невтомної
місійності та відважної самопосвяти у служінні любові», але й підтвердженням того,
про що йшла мова вище: «шукання Божого обличчя в обличчях потребуючого ближнього».