2014-10-27 12:45:31

Побожність і милосердя є невіддільними. Молитва «Ангел Господній» з Папою Франциском 26 жовтня 2014


Увесь Божий закон підсумовується любов’ю до Бога і до ближнього. Про це пригадав Папа Франциск, коментуючи перед проказуванням молитви «Ангел Господній» у неділю, 26 жовтня 2014 р., євангельський уривок, в якому святий Матей розповідає про те, як фарисеї вирішили черговий раз загнати Ісуса у пастку. Один із них запитав Учителя, яка найбільша заповідь у законі, на що Христос відповів словами старозавітної Книги Второзаконня: «Любитимеш Господа Бога твого всім твоїм серцем, усією своєю душею і всією своєю думкою».

За словами Святішого Отця, Ісус міг на цьому зупинитися, але Він додав щось такого, про що законовчителі не запитували і не сподівалися почути: «Любитимеш ближнього свого, як себе самого». Спаситель не придумав чогось нового, адже ці слова взяті із старозавітної Книги Левітів. Однак, новизна, як зауважив Наступник святого Петра, полягає у тому, «що Він поставив ці дві заповіді – любові до Бога і любові до ближнього – разом, виявляючи, що вони є невіддільними і взаємодоповнюючими, є двома сторонами однієї медалі».

«У дійсності, – підкреслив Папа, – видимим знаком, який християнин може показати, щоб засвідчити світові, ближнім і Своїй сім’ї Божу любов є любов до братів і сестер. Заповідь любові до Бога і до ближнього є першою не тому, що стоїть на вершині списку заповідей. Ісус ставить її не на вершину, а у центр, тому що саме серце повинно бути відправною точкою, метою та орієнтиром кожної дії».

Святіший Отець пригадав, що вже у Старому Завіті бачимо, що вимога бути святими включала дбання про найслабших – чужинця, сироту і вдову. Й Ісус веде до звершення цього закону, поєднавши у своєму тілі в одному таїнстві любові божественне і людське. У світлі Христових слів бачимо, що «любов є мірилом віри, а віра є душею любові». «Більше неможливо відокремлювати релігійне життя, побожність, від служіння отим ближнім, конкретним, яких зустрічаємо», – наголосив Наступник святого Петра, відзначаючи, що Ісус «посеред густого лісу заповідей і приписів» робить просіку, в якій можемо побачити два обличчя – Боже і ближнього.

«Ісус не вручає нам дві формули чи два приписи, Він вручає нам два обличчя, а навіть одне – Боже, яке відображається у численних інших обличчях, тому що в лиці кожного ближнього присутній образ самого ж Бога, особливо в обличчі найменшого, найслабшого, незахищеного і потребуючого», – зауважив Папа, заохотивши слухачів дати відповідь на запитання про те, чи ми є здатними розпізнавати Боже обличчя, коли зустрічаємо когось із таких ближніх.

«Таким чином, – підсумував Папа, – Ісус дає кожній людині фундаментальний критерій, за яким потрібно будувати своє життя. Але, насамперед, Він дав нам Святого Духа, Який дає нам змогу любити Бога і ближнього так, як Він, з вільним та щирим серцем».

Після проказування молитви «Ангел Господній» Святіший Отець також пригадав, що напередодні в Бразилії була проголошена блаженною мати Ассунта Маркетті. «Це була зразкова черниця на служінні сиротам італійських мігрантів. Вона бачила Ісуса в бідних, сиротах, хворих та мігрантах», – сказав Папа, зазначивши, що приклад її життя є не лише зразком «невтомної місійності та відважної самопосвяти у служінні любові», але й підтвердженням того, про що йшла мова вище: «шукання Божого обличчя в обличчях потребуючого ближнього».







All the contents on this site are copyrighted ©.