2014-11-05 10:57:38

Папи миру. Спадщина святих Івана ХХІІІ й Івана Павла ІІ та Папа Франциск (7)


Одним з важливих аспектів діяльності святого Івана ХХІІІ під час здійснювання Петрового служіння був пошук шляхів до діалогу зі світом, а також намагання подолати холодну війну. Карибська криза дала йому нагоду промовити до ворогуючих таборів, закликаючи переосмислити свою позицію в конфлікті. «Добрий Папа», ведений своєю харизматичною людяністю, намагався наблизитися до кожного, відкидаючи будь-які політичні умовності, стараючись встановлювати взаємини також і з людьми з-за залізної завіси. Не всі, однак позитивно , сприймали таке наставлення…

Критика на адресу Івана ХХІІІ помножувалася і після оприлюднення його енцикліки «Мир на землі». В той час, як 80-річний Наступник святого Петра переживав останній етап своєї недуги, яка й стала причиною смерті, у пресі його почали називати «більшовиком Святого Духа». Зрозуміло, що в ці роки Папа, який так рішуче жертвував собою у справі миру, наражався на звинувачення у «заграванні з ворогом».

Особливий галас зчинився після того, як 7 березня 1963 року Іван ХХІІІ прийняв на аудієнції Алєксєя Аджубея, відомого радянського журналіста і зятя Микити Хрущова, разом з дружиною. За часів Пія ХІІ така зустріч ніколи би не відбулася, і це було чіткою ознакою переміни стратегії, відважною спробою досягти відлиги у стосунках, що дало початок так званій ватиканській «Ostpolitik». Зустріч викликала неабиякі непорозуміння у самому ж Державному Секретаріаті Святого Престолу. Однією з причин було і те, що ця подія відбулася напередодні парламентських виборів в Італії і могла бути сприйнята, як симпатія Папи до комунізму.

Все це призвело до серії особистих нападок на Івана ХХІІІ. «Добрий Папа», який був далеким від ідеологічних поступок, але – переконаним прихильником діалогу, як методу досягнення порозуміння, був дуже засмучений цими атаками, які в особистому щоденнику назвав «непристойними ігрищами».

«Абсолютна ясність моєї мови, спочатку прилюдно, а пізніше – у приватному кабінеті, заслуговує на те, щоб бути оприлюдненою, а не штучно замовчуваною. Слід сказати, що не існує потреби обороняти Папу», – записав Папа Ронкаллі, нарікаючи, що перший відділ Державного Секретаріату відмовлявся оприлюднити повідомлення про згадану аудієнцію, додаючи: «Коли стане відомим, про що я говорив, що він сказав, то думаю, що ім’я Папи Івана будуть благословляти. Усе потрібно детально занотувати. Засуджую та оплакую тих, які цими днями піддаються непристойним ігрищам».

Аджубей привіз черговий лист від Хрущова, на який Папа відповів. Під час розмови у робочому кабінеті в Апостольському Палаці гість запитав, що Іван ХХІІІ думає про слушність встановлення дипломатичних взаємин між Ватиканом і Москвою, на що той відповів, що ці стосунки лише зароджуються, а тому не слід поспішати, навіть якщо це виглядає багатообіцяючим з точки зору досягнення миру. Коли ж наприкінці зустрічі відбувався обмін подарунками, донька Хрущова сказала Папі: «Ви маєте такі ж великі та шорсткі селянські руки, як і в мого батька».

Коли Аджубей, який на той час очолював газету «Известия», запитав Івана ХХІІІ про те, чи може опублікувати повідомлення про цю зустріч, Папа, маючи перед очима спротив Курії проти самої ж аудієнції, відповів відмовою, до якої радянський журналіст поставився з належним розумінням. Пізніше Папа поділився із своїм секретарем: «Це може бути розчарування, або ж таємнича нитка провидіння, яку я не маю права перервати». Пізніша історія показала, що не зважаючи на тисячі перешкод, ця нитка ніколи не була розірвана.

Святий Іван ХХІІІ вже не зміг побачити наслідків діалогу зі Сходом, розпочатого ним у самотності, ні, тим більше, падіння Берлінського муру чи завершення Холодної війни, що відбувалося через три десятиріччя під впливом іншого святого Папи – Івана Павла ІІ. Але під час короткого понтифікату Папи Ронкаллі зосередилася найсильніша протягом останніх століть спонука оновлення Церкви.

На відстані півсторіччя викликає подив те, як ця глибоко смиренна людина змогла вести діалог зі світом, з могутніми цього світу, виявляючи сильний моральний та духовний авторитет. А це – завдяки особистому характерові, в якому змішувалися покора та просте походження, породжуючи велику наполегливість, глибоке моральне і релігійне переконання щодо питань справедливості й миру.
________________________
За матеріалами: Fabrizio Nina, Gasparroni Fausto,I papi della pace. L'eredità dei santi Roncalli e Wojtyla per papa Francesco”, Rizzioli 2014.









All the contents on this site are copyrighted ©.