2014-11-08 17:03:00

Боротися за справедливість, відмовляючись від насильства. 25-річчя падіння Берлінської стіни


Цими днями світ спогадує 25-річчя події, яка стала поворотним моментом сучасної історії – падіння Берлінської стіни. Історики майже однозгідно називають святого Івана Павла ІІ одним із тих, хто найбільше приклався до здійснення цієї надзвичайної події, як і до подальшого розпаду радянської імперії.

Як згадує колишній Директор Ватиканського прес-центру Хоакін Наварро-Вальс, відповідаючи на запитання про те, чи пригадує він наставлення Папи в той вечір 9 листопада 1989 р., Іван Павло ІІ поводився так, ніби очікував цих подій. За словами багаторічного речника Апостольської Столиці та близького співробітника Папи Войтили, ця подія входила у спосіб його мислення, несподіванкою стала лише дата. Адже протягом попередніх 10 років свого понтифікату, починаючи від першого візиту до Польщі, він ніс послання, сповнене переконанням у те, що устрій, заснований на помилковому антропологічному фундаменті, не може встоятись. І коли ніхто цього не сподівався, Папа стійко вірив у те, що раніше чи пізніше падіння Берлінської стіни відбудеться та настане кінець радянській імперії.

«Здавалося, що європейський порядок, який вийшов з другої світової війни та скріплений Ялтинськими угодами, може бути змінений лише іншою війною. Однак, він був подоланий ненасильницьким заанґажуванням людей, які постійно відкидаючи застосування сили, щоразу зуміли знаходити дієві форми для того, щоб свідчити істину», – писав 1991 року святий Іван Павло ІІ в енцикліці «Centesimus Annus», додаючи: «Ще раз дякую Богові за те, що підтримав серця людей у період важкого випробування, молячись і за те, щоб цей приклад виявився дійсним в інших місцях та за інших обставин. Щоб люди навчилися боротися за справедливість без насильства, відмовляючись від класової боротьби у випадку внутрішніх протиріч, а від війни – у випадку міжнародних».

Двадцять п’ять років тому багато-хто вбачав у подіях 9 листопада неочікувані проблиски свободи після тривалої ночі тоталітарної системи. Але сьогодні ми стоїмо перед необхідністю відповісти на запитання, чи дійсно сучасний світ, сьогоднішній суспільний порядок став набагато кращим та людянішим? Цінності, які 25 років тому допомогли досягти згаданих результатів, сьогодні знову потрібно пропагувати для того, щоб долати нові стіни, які перешкоджають численним народам жити в пошані до своєї гідності. Знову постає невідкладний виклик захисту релігійної свободи, яка включає також захист культурної самобутності.

Папа Франциск у своїх посланнях та зверненнях зазначає, що постійним завданням християн є руйнувати стіни між людьми та будувати мости взаємин, починаючи від необхідності звернути увагу на так звані екзистенційні периферії. Мова йде про необхідність руйнувати мури байдужості, недовіри, озлоблення та ненависті, які спочатку виростають у серцях, а потім – між домівками, стаючи на заваді примиренню між людьми. Першим же кроком до їх повалення може стати спільна молитва за мир, за те, щоб «люди навчилися боротися за справедливість без насильства».








All the contents on this site are copyrighted ©.