2014-11-11 15:39:00

Повчання Папи Франциска – компас для вихователів (35)


«Зростати серед попелу: духовне сирітство в середовищі сучасної культури» – це заголовок одного з розділів книжки «Виховувати: вимога і захоплення. Виклики для вихователів-християн», в яку входять конференції, виголошені Папою Франциском ще тоді, коли кардинал Хорхе Маріо Берґольйо та був архиєпископом-митрополитом столиці Аргентини.

Він вказує, що католицькі виховні заклади, починаючи від дитячих садочків та закінчуючи університетами, є покликані бути місцями зустрічі й вдячності, приймаючи кожну дитину чи молоду людину та допомагаючи їй зрости й дозріти, прямуючи християнським шляхом, що випливає з самого центру євангельської благовісті. Адже католицька школа, так само, як і церковна спільнота, покликана втілювати Христову любов, яка ставить в осередку кожну людину. Крім того ця місія знаходить своє важливе обґрунтування в конкретній ситуації людей ХХІ сторіччя.

Від деякого часу, говорячи про сучасні міста, про становище людей, які в них живуть, вживається слово «сирітство». Очевидно, не йдеться тут про сиріт без батька-матері, а про ту душевну беззахисність та безпомічність, яка характерна людямнаших днів. Як багато дітей, які приходять до наших шкіл, позначені глибокимим переживаннями сирітства та власної непотрібності, хоч і мають живих батьків. Йдеться не настільки про важкі та кризові родинні ситуації, як про відчуття, яке однаково стосується і дітей, і молодь, і старших. Для багатьох таких «сиріт» шкільне середовище повинно стати родиною. Тут вони повинні знайти безкорисливу любов, яка допоможе їм утвердитись і зрости.

На жаль, у наш час молоді люди, ще не почавши жити, піддаються переживанням невдачі та краху. Вони бачать, що новий і кращий світ, про який мріяли їхні батьки, спалив вогонь насильства, ненависті та жорстокості. А «культура» користолюбства, визискування, меркантильності, здається, зовсім зруйнувала те, що знаходилось під пригасаючим жаром. Молодь відчуває, що зростала серед попелу розбитих ідеалів, серед пустелі, де немає нічого живого. Тому чимало молодих людей в ніщо не вірить, і не хоче вірити.

«Звичайно, – наголосив кардинал Берґольйо, – не всі молоді люди ідентифікують себе під таким кутом зору, але всі вони переживають ту чи іншу болісну ситуацію, яку характеризує досвід відчуження від попереднього покоління, викорінювання та занепад основних впевненостей». Ці три три пункти він розглядає у дальших розділах книжки і до них ми повернемось у наступних вівторкових передачах.








All the contents on this site are copyrighted ©.