2014-12-20 17:00:00

75-річчя українського відділу Радіо Ватикану. Минуле і сучасність (7)


З нагоди 75-річного ювілею, переглядаючи минуле й сучасне українського відділу Ватиканського Радіо, ми розповіли про його початки, про першу передачу українською мовою, яка вийшла в ефір 14 грудня 1939 року, про перших редакторів та керівників, про деякі віхи історичного шляху, вдивляючись у виклики майбутнього, згадали деяких заслужених співробітників, серед яких блаженнішого Мирослава Івана Любачівського та окремо зупинились на величезному вкладі Івано-Франківського владики Софрона Мудрого, ЧСВВ,  що постійним і діяльним співробітником українського відділу Радіо Ватикану від 1960 аж до 1994 року, коли повернувся в Україну.  Саме він був відповідальним за проповідничу ділянку, згуртувавши навколо себе кращих проповідників, навіть з-поза Риму.

Десятки проповідей, зокрема, у церковні свята, виголосив архиєпископ Іван Бучко, який був єпископом–помічником Слуги Божого митрополита Андрея Шептицького, ректором Малої греко-католицької семінарії у Львові, організатором молодіжного католицького руху в Галичині. У 1939 році, за дорученням Апостольського Престолу, був візитатором українських поселень у Південній Америці. У рідний край йому вже не судилось повернутись. Від 1942 року аж до своєї смерті у 1974 році, Кир Іван перебував у Римі. З 1944 року був призначений Візитатором українців греко-католиків у Західній Європі, де після війни опинились сотні тисяч емігрантів. Владика Бучко був для них провідником і наставником, недаремно його називають «архипастирем скитальців». У надзвичайно важких умовах йому вдалось наладнати церковне життя в післявоєнній Європі. Коли 1946 року в Україні зліквідовано УГКЦ, всіх ієрархів заарештовано, почались репресії духовенства і вірних, архиєпископ Бучко відважно став на захист Церкви і народу.

Після закінчення ІІ світової війни, саме заходами владики Івана Бучка, у квітні 1948 року відновлено постійні українські передачі, які через окупацію Риму гітлерівськими військами були перервані на декілька років, але залишились відправи Святих Літургій з проповідями та святкові передачі з нагоди релігійних свят.

Владика Мирослав Марусин, що протягом 25-ти років був секретарем, співробітником і помічником архиєпископа Івана Бучка, під час презентації 2008 року книжок: «Життя моє – Христос. Рефлексії у 60-ліття священичого служіння»та «Архипастир скитальців Архиєпископ Іван Бучко», в якій він відкрив величезну апостольську діяльність архипастиря скитальців, цього великого пастиря і, одночасно, людини скромної, жертвенної, людини глибокої молитви та самопосвяти, окремо згадав і про українські передачі Радіо Ватикану: 

Значну роль в духовному житті нашого народу в Україні та країнах діаспори відіграли проповіді та духовні повчання, виголошені у Ватиканському Радіо, як також і сотні богослужень, які  тут відправив також і владика Мирослав Марусин. Його голос був близьким і рідним сотням тисяч вірних, цілим поколінням віруючих українців, адже завдяки його проповідям, духовним повчанням та богослуженням, що він відправляв і які транслювало Ватиканське Радіо, виросло та зберегло віру не одне покоління греко-католиків не тільки в Україні, але і на всьому радянському просторі, Майже 50 років його голос линув на хвилях Радіо Ватикану до рідного краю, несучи слова Божої мудрості, віри й надії. Владика Мирослав підтримував у вірі, навчав, підбадьорював, заохочував, серцем і душею був із своїм народом, безнастанно молячись за його кращу долю. Ще й до сьогодні до нашої редакції надходять листи, в яких радіослухачі не перестають згадувати владику Мирослава, висловлюючи вдячність за його духовну підтримку за посередництвом Радіо Ватикану, а духовне зерно, яке він так щедро сіяв, принесло і далі нестиме вагомі плоди.

Архиєпископ Мирослав Стефан Марусин прийшов на світ 26 червня 1924 року, на сам празник Пресвятої Євхаристії, в селі Княже Золочівського району на Львівщині, а відійшов по вічну нагороду 21 вересня 2009 року, саме у празник Різдва Пресвятої Богородиці за юліянським календарем, в українській Папській колегії святого Йосафата в Римі. Свій духовний шлях він розпочав у  Богословській академії у Львові, продовжував на німецькій землі, у Падеборн, а ступінь доктора  здобув у Папському Східному Інституті в Римі, тісно співпрацював  з владикою Бучком, і став його наступником як Апостольський Візитатор українців у Західній Європі, у липні 1974 року Папа Павло VІ іменував його єпископом, потім від 1977 до 1982 року був на відповідальному пості віце-президента Папської комісії у справах ревізії Кодексу Східного Канонічного Права. А 14 вересня 1982 року Папа Іван Павло ІІ призначив владику Мирослава Марусина Секретарем Конгрегації для Східних Церков. Він виконував це служіння до 11 квітня 2001 року. Це був найвищий пост, який будь-коли займав в Апостольській Столиці український греко-католицький єпископ.

Протягом усіх років свого перебування у Римі владика Мирослав Марусин безперервно співпрацював з українським відділом, не тільки як проповідник і служитель Святих Літургій, але також як автор тематичних передач. Ось уривок однієї із них:

2006 року, коли Радіо Ватикан відзначало сорокаріччя щонедільних Святих Літургій в українсько-візантійському обряді, Владика Мирослав Марусин відправив урочисту Святу Літургію і у проповіді згадав, як тоді, «коли в Україні атеїзм закував священиків і віру в кайдани, коли кожну релігію називали опіумом народу… до неба піднімався голос Божественної Служби від самого гробу Святого Апостола Петра, що на Ватиканському пагорбі. Люди збирались по хатах малими гуртками, старші й діти. Ставили радіоприймач, запалювали свічки, а тоді півголосом молились при співі хору… Слова Божого ніяка сила не могла закувати в кайдани, воно досягало не тільки наш рідний край, але й далекі поселення в Казахстані, на Сибірі та на півночі – ген до Фінляндії та Соловків… Всюди можна було почути богомільний спів і духовну проповідь. Боже слово доходило і до в’язниць, до карних таборів в непрохідних місцях Єнісейського та Красноярського краю». Такою була велика місія Владики Мирослава…

Тоді Владика Мирослав поділився зворушливим спогадом із свого власного життя: «У неділю 13 січня 1980 року везли на санях в галицькому селі померлого на поховання. Був сильний мороз і лежав великий сніг та ніяка сила не перешкодила тоді поставити над могилою покійного радіоприймач, щоб вислухати Божественну Службу, яку в цей час служив над гробом Святого Петра священик – син того власне покійного рідного свого батька». Був це владика Мирослав Марусин…

Свою останню проповідь для слухачів Ватиканського Радіо владика Мирослав виголосив місяць перед смертю, на празник Успіння Пресвятої Богородиці 2009 року. Він похований у Римі на кладовищі «Prima Porta»

Далі буде...








All the contents on this site are copyrighted ©.