Церква, яка виходить у світ. Друга річниця понтифікату Папи Франциска

«Браття і сестри, добрий вечір!», – це незвичне привітання пролунало 13 березня 2013 р. з уст новообраного Єпископа Риму, який вийшов для того, щоб уділити своє перше благословення вірним, які заповнили площу Святого Петра у Ватикані, очікуючи результатів Конклаву. «А тепер хочу дати вам своє благословення, але спочатку хочу вас попросити однієї ласки. Перше, ніж єпископ поблагословить свій народ, прошу вас помолитися до Господа Бога, щоб мене поблагословив». Папа попросив в тиші проказати молитву, і площа, яка перед тим здавалася невгомонною, стихла.

Вже з перших хвилин свого понтифікату Папа Франциск показав свій безпосередній, прямолінійний простий характер. У ньому відразу проявилися риси пастиря, який звик творити безпосередні взаємини з людьми, не даючи себе зв’язати протоколами, церемоніями та формальностям.

Як Глава Католицької Церкви, Єпископ Риму постійно наголошує на тому, що «якщо Церква зродилася католицькою, то це означає, що вона народилася такою, “що виходить назовні”, народилася місійною». Адже якщо би Апостоли, отримавши дар Святого Духа, залишилися у світлиці, то Церква були би Церквою оцієї світлиці. Вони ж, натомість, «вийшли у світ». Необхідність Церкви «виходити назовні» є одним з найчастіше повторюваних закликів Папи Франциска, адже, як він пригадує, «місійний порив належить до її природи». Але знаємо, що Папа Франциск навчає не лише словом, але й власним прикладом, отож, у другу річницю його понтифікату пригадаємо про його «виходи назовні».

Протягом цих двох років Святіший Отець 14 разів залишав Ватикан з душпастирськими подорожами, сім з яких були в Італії і 7 – за межі Італії, відвідавши 10 країн.

Першим виїздом Папи Франциска в Італії були відвідини острова Лампедузи, який відомий з того, що тут знаходять притулок біженці з Північної Африки, а його сумна слава пов’язана з тим, що часто біля його берегів трапляються жахливі аварії з численними жертвами, пов’язані з тим, що ці подорожі через Середземне море здійснюються на невідповідних плавзасобах. Першим міжнародним візитом була участь у Всесвітньому дні молоді в Ріо-де-Жанейро в Бразилії.

Ці подорожі для Папи Франциска, насамперед, є нагодою для звіщення Євангелія. Він вирушає у різні частини світу, щоб конкретно і безпосередньо проповідувати Христа. Ще однією метою можна назвати заклики до шуканння спільного добра через сприяння мирові й підтримку соціальної справедливості. Крім уваги до периферії, подорожі Папи Франциска позначанні сильним наголосом на «культурі зустрічі», зокрема, у сфері екуменічного та міжрелігійного діалогу. Такі візити, крім того, не обходяться без вияву уваги до тих, кого відкинено за борт суспільства, а з уст Святішого Отця линуть постійні заклики до подолання «культури відкинення».

Окремої згадки заслуговують відвідини Єпископом Риму своїх парафій, які стають нагодою для безпосереднього контакту зі своєю паствою. Папа Франциск не лише очолює Святу Месу, під час якої виголошує проповідь без заздалегідь приготованого тексту, але безпосередньо спілкується з представниками різних парафіяльних дійсностей, відповідає на запитання дітей і підлітків та сповідає. Так Папа впроваджує у життя свою пораду, дану пастирям, які повинні «мати такий запах, як їхні вівці».

Папа Франциск постійно просить про молитву. І сьогодні, в другу річницю його обрання, маємо додатковий стимул, щоб виконати це його прохання. Можемо зауважити, що він не виконує якогось наперед приготованого плану, але відповідає на заклики та спонуки серця, будучи уважним до подихів Святого Духа, щедрих дарів Якого бажаємо йому у річницю цього відповідального служіння.