Папа Франциск: Смертна кара – це поразка, а не справедливість

Не лише образою священного виміру людського життя, Божого дару, але й поразкою з карної точки зору назвав смертну кару Папа Франциск, пояснюючи, що «ніколи неможливо осягти справедливість, вбиваючи людську істоту». Такими думками він поділився з представниками Міжнародної комісії по боротьбі зі смертною карою, приймаючи їх у п’ятницю, 20 березня 2015 року.

За словами Святішого Отця, вбивство засудженого не спричиняється до справедливості, оскільки справжньою справедливістю є дати, кому б це не було, можливість загладити свою провину. Пояснюючи позицію Церкви в цьому питанні, він вказав на те, що відправна точка є зрозумілою: для тих, хто іде за Ісусом, життя є священним, тому що людина є створінням, яке Бог по-особливому любить. Бог не бажає карати вбивцю вбивством, оскільки більше прагне його навернення, ніж смерті. І навіть вбивця «не втрачає своєї гідності людської особи». Вбивство засудженого не чинить справедливості жертвам, а є, радше, «заохоченням помсти».

Крім того, смертна кара часто стає предметом зловживання з боку «тоталітарних режимів» чи «фанатичних об’єднань», для яких вбивство в’язня є нічим іншим, як засобом знищення дисидентів, меншин, будь-кого, кого вважається «небезпечним для режиму».

Як зауважив Папа, зразком для людської справедливості повинно бути Боже милосердя, а смертна кара суперечить йому, оскільки, серед іншого, включає жорстокий шлях очікування між вироком та його виконанням, що є «катуванням», яке, зазвичай, «в ім’я справедливого процесу», триває багато років, нерідко приводячи до хвороби чи безумства. Він скритикував дискусії, що тривають у деяких колах, обговорюючи «спосіб вбивства», так, ніби мова йде про те, «як його вчинити добрим». За його словами, «не існує гуманного способу вбивства».

Святіший Отець також звернув увагу на те, що змагаючись за скасування смертної кари, «всі християни та люди доброї волі» покликані також боротися за покращення в’язничних умов, «щоб була пошанована людська гідність осіб, позбавлених волі».