2015-05-20 09:51:00

Папи миру. Спадщина святих Івана ХХІІІ й Івана Павла ІІ та Папа Франциск (30)


Незважаючи на те, що інтервенція до Іраку з кожним днем набирала дійсних форм, Іван Павло ІІ не втрачав надії і намагався використати будь-яку нагоду, аби там, де ще прислухалися до голосу Святого Престолу, поширювати ідеї мирного врегулювання. Найдовіреніших посланців Папа відправив до Багдаду та Вашингтону.

На переговори з Саддамом Хусейном поїхав один із найближчий співробітників Папи Войтили, який вже виконав не одну делікатну місію. Це був 80-річний кардинал Роже Етчеґерай, який прибув до Багдаду 15 лютого 2003 року. Варто згадати, що тодішній нунцій в Іраку Фернандо Філоні, сьогодні – кардинал-префект Конгрегації Євангелізації Народів, був єдиним серед послів, який не залишив іракську столицю під час війни, а кардинал Етчеґерай був єдиним іноземцем, з яким зустрічався Саддам Хусейн в цьому періоді.

Під час переїзду до президентського палацу, перекладач повідомив Папського посланця, що Президент дуже боявся цієї зустрічі. Протягом півторагодинної розмови ієрарх передав листа від Івана Павла ІІ, що було його головним завданням. Цей жест супроводжувався словами, в яких посланець передав солідарність Папи з іракським народом і його бажання зробити все можливе, аби запобігти війні. Розмовляючи, Кардинал Етчеґерай тримав в руках заховану вервицю, і, як виявилося, також і Хусейн стискав мусульманські чотки. Прощаючись, Президент Іраку відзначив добрий стан здоров’я свого співрозмовника й навіть пожартував: «Як би ви не були священиком, я б запропонував вам одружитися й підібрав би гарну іракську наречену!». На думку кардинала Етчеґерая, це був його спосіб, аби висловити щиру вдячність посланцеві Папи.

Іван Павло ІІ, водночас, добре розумів, що не можна дозволити на те, щоб ці необхідні зусилля, які, зрештою, виявилися даремними, не створили негативний образ Ватикану, як надмірно антиамериканський та нерозсудливо пацифістський. І в той час, як вже розігрівалися двигуни винищувачів і танків, він пішов на останній відчайдушний крок.

Зі спеціальною дипломатичною місією до Вашингтону було відправлено не просто одного із найближних співробітників Папи, але також особу, яка була добре знайомою і навіть близькою з Бушами, так щоб уникнувши звинувачень в упередженості, вона могла представити Президентві США позицію Святого Престолу та започатковані ним ініціативи щодо роззброєння та мирного процесу на Близькому Сході. Це був вісімдесятирічний кардинал Піо Лаґі, який був Апостольським Нунцієм у Вашингтоні за часів правління Рейгана та Буша-старшого, який ставився до нього з великою пошаною. Він також мав доручення вручити спеціальний лист Папи.

В той час, як Папа Іван Павло ІІ виголошував на площі Святого Петра свій черговий заклик до миру й проголошував день посту в цьому наміренні, 5 березня 2003 року кардинал Лаґі увійшов до кабінету Джорджа Буша. Зустріч не принесла сподіваних результатів й була, радше, монологом президента, який демонстрував свою абсолютну переконаність у тому, що ця війна є Божою волею. Увійшовши, Папський посланець вручив листа, але Буш поклав його на стіл, навіть не відкривши. Коли ж вислужений нунцій вважав, що вже достатньо наслухався цієї «проповіді», то перебив співрозмовника, вказуючи на листа.

Кардинал Лаґі поділився своїми думками про те, що якщо США втягнуться в «авантюру війни», як називав її Іван Павло ІІ, це матиме принаймні три важкі наслідки: по-перше, численні жертви й поранені з обох сторін; по-друге – раніше чи пізніше вибухне громадянська війна; і по-третє, не зважаючи на примарну легкість і сподівану стрімкість операції, вийти з війни для США зовсім не буде легко. Отож, як наголошував не один Папа при різних нагодах: з миром нічого не втрачається, але через війну, зокрема, в арабському світі, можна створити велике замішання.

Після сорокахвилинної зустрічі Джордж Буш попрощався з Папським посланцем. Проводжаючи ватиканського дипломата, він зазначив, що хоч Білий Дім і Святий Престол не досягли згоди щодо Іраку, вона була досягнута в багатьох інших, за його словами, важливих питаннях для Церкви і Святішого Отця, натякаючи на заходи, пов’язані із захистом життя, забуваючи, що саме на турботі про захист життя ґрунтують і теперішні старання запобігти війні. Кардинал зрозумів, що вже все вирішено й не залишилося жодного простору для маневрів. А коли генерал Пітер Пайс, який проводжав його до автомобіля, сказав: «Еміненціє, не переживайте. Ми зробимо все швидко і якнайкраще», – то кардинал Лаґі змовчав. Його місія виявилася невдалою...

______________________________________

За матеріалами: Fabrizio Nina, Gasparroni Fausto“I papi della pace. L'eredità dei santi Roncalli e Wojtyla per papa Francesco”, Rizzioli 2014.








All the contents on this site are copyrighted ©.