Папа про суть християнської ідентичності

Оберігати християнську ідентичність, дозволивши Святому Духові провадити нас у житті, заохотив вірних Папа Франциск у своїй ранковій проповіді, виголошеній у вівторок, 9 червня 2015 р., перестерігаючи перед спокусами перемінити християнство лише в «гарну ідею» або постійного шукання «нової ідентичності».

Спонукою для цих роздумів стали слова святого Павла з Послання до Коринтян, в якому апостол говорить про ідентичність Ісусового учня. Проповідник зауважив, що для того, аби дійти до цієї християнської ідентичності, Бог «провадив нас довгим шляхом історії» спасіння. За словами Святішого Отця, деякою мірою частинною цієї ідентичності є гріх. «Ми є грішниками, але грішниками, які вірують в Ісуса Христа», – сказав він, пояснюючи, що мова не йде про віру, яка означає знання, але про віру, яка є «Божим даром»

Як зауважив Папа, ця ідентичність «виявляється у свідченні». І в цьому контексті існують певні загрози. Перша полягає у тому, щоби «від свідчення перейти до ідей». Хто лише стверджує, що є християнином, говорить про те, що молиться, але ставиться до християнства лише, як до певної ідеї, той забуває про те, що виміром християнства є також конкретність, про яку йде мова у блаженствах чи в притчі про Страшний Суд.

Існують також ті, що постійно шукають якоїсь новизни в цій християнській ідентичності, забуваючи про те, «що були обрані Богом і помазані Святим Духом». Вони, натомість, постійно шукають якихось віщунів та візіонерів, які «розповідають про лист Богородиці, який буде присланий о четвертій години пополудні»... «Це не є християнською ідентичністю. Останнє Боже слово називається “Ісус”, і жодного іншого», – наголосив Святіший Отець.

Ще однією загрозою для християнської ідентичності є зісвітчення, яке полягає у тому, «щоб настільки розширити сумління, що туди входить що завгодно». Тоді «сіль звітріє», і як наслідок, «зустрічаємо християн та спільноти, які називають себе християнами, але не вміють свідчити Ісуса Христа». Але «в історії спасіння, – підсумував проповідник, – Бог, своєю батьківською терпеливістю, привів нас від двозначності до впевненості, до конкретності втілення і відкупительної смерті Свого Сина. І в Ньому перебуває наша ідентичність».