Папа: християни повинні наближатись і простягати руку допомоги потребуючим і відкиненим

Християни, беручи приклад з Ісуса Христа, повинні наближатись і простягати руку допомоги тим, яких сучасне суспільство бажає відсунути на узбіччя. Така поведінка християн робить Церкву справжньою спільнотою. Саме такою була провідна думка проповіді Папи Франциска під час Святої Меси у «Домі святої Марти» у Ватикані у п’ятницю, 26 червня 2015 року.

Проповідник наголосив, що першим, хто забруднив свої руки, доторкаючись прокажених, приймаючи бідних і відкинутих, був Господь Ісус. Саме цього Він навчає і очікує від Своєї Церкви, тобто від кожного із нас, адже не можна утворити справжню спільноту вірних без наближення до бідних, потребуючих, відкинених… На ці роздуми спонукав Вселенського Архиєрея євангельський уривок, де розповідалось про те, як одного разу до Спасителя підійшов чоловік, хворий проказою, і впав перед Ним, просячи благодаті оздоровлення словами: «Господи, якщо хочеш, можеш мене оздоровити». Ісус доторкнувся до хворого і цей вмить одужав від своєї страшної недуги. 

Як зазначив Єпископ Риму, це чудо оздоровлення відбулося на очах законовчителів того часу, для яких прокажений був «нечистим», бо ж проказа вважалась життєвим засудом, а оздоровлення було прирівняне до воскресіння з мертвих. Саме з цієї причини, тих осіб, які занедужали проказою, віддаляли від інших людей, від суспільства. Христос, натомість, бере хворого за руку і показує основне значення слова «близькість». «Не можна творити спільноту без близькості. Не можна будувати мир без близькості. Не можна чинити добро без наближення», – наголосив Святіший Отець, додавши, що Ісус міг сказати лише слово «видужай» і цей би одужав, але Господь наближається і доторкається до нього. А навіть і більше: в ту мить, коли Христос до нього доторкається, Він сам стає нечистим. І це є таємницею Ісуса: Він бере на Себе наш бруд, нашу нечистоту, або як писав Святий апостол Павло, Він, бувши Богом, наблизився до нас, взяв на Себе наш бруд, наші гріхи. 

Після того, як Ісус оздоровляє прокаженого, заохочує його нікому не розповідати про те, що сталось, але піти та показатись священикам і у храмі принести приписану Мойсеєм жертву Богові. Той, якого виключили із суспільства, через цю ритуальну жертву мав бути наново включеним у соціум. Господь нікого ніколи не відкидає на узбіччя, Він сам стає відкинутим, щоб нас наново повернути до спільноти, до Своєї Церкви, як зробив із цим прокаженим.

На закінчення Вселенський Архиєрей підкреслив, яким же ж прекрасним є слово «близькість», що запрошує кожного із нас до призадуми, до іспиту сумління, до того, щоб запитати себе: «А я вмію бути близьким до інших, чи вмію наближатись до потребуючих, до відкинених? Чи я маю силу і сміливість доторкнутись до них?» На думку Папи, це питання стосується всіх мирян, священиків, єпископів, богопосвячених осіб, парафій, церковних спільнот, всієї Церкви.