Спільнота святого Еґідія у сповненні заповіді «Чужинця в дім прийняти»

Освіта, праця, міжкультурний діалог, житло, захист прав – це все етапи довгої мандрівки, яка перетворює «іноземця» в «громадянина». Іммігрантам в Італії було би дуже непросто пройти всі ці етапи без підтримки численних церковних та світських благодійних організацій. Однією з таких організацій є католицька Спільнота Святого Еґідія, відома у всій Італії та поза її межами завдяки невтомній праці на користь вбогих та іммігрантів.

Цей мирянський рух був заснований молодим італійським студентом Андреа Ріккарді в 1986 році, а сьогодні існує в понад сімдесятьох країнах світу. Спочатку Спільнота святого Еґідія займалася підтримкою убогих і знедолених. У 1979, внаслідок одної трагічної події, в життя Спільноти увійшли також іноземці: 22 травня того року невідомі особи підпалили сомалійського біженця на ім'я Алі Джама, який спав на картоні у дворі стародавньої церкви в центрі Риму. Його трагічна смерть змусила членів спільноти замислитися над присутністю перших переселенців в Італії.

Спільнота ініціювала нічні чування в Римі і звернулася до святого Папи Івана Павла II з проханням згадати цього незнайомця і всіх мігрантів під час недільної молитви «Ангел Господній». З тих пір Спільнота святого Егідія жертовно працює з іноземцями.

Перша потреба всіх іммігрантів, що є ключем доступу до суспільства – це мова. В 1982 році спільнота ініціювала перші курси італійської мови. Тепер  такі школи існують в Римі, Мілані, Генуї, Неаполі, Флоренції, Новарі, в них навчалися понад 55 тисяч мігрантів 110 національностей.

На початках більшість відвідувачів курсів були африканського походження. Сьогодні курси найчастіше відвідують жінки зі Східної Європи. Слід зазначити, що географічне походження слухачів в різні роки відображало картину еволюції міграції в Італії.

Незважаючи на загальнопоширену думку про тенденцію іммігрантів до самоізоляції, велика кількість відвідувачів мовних курсів свідчить про бажання інтеграції з боку іммігрантів. Багато з них часто проводять на цих курсах більшість вільного часу, що вказує на те, що спілкування, поряд із сном та харчуванням, є основною людською потребою.

Окрім вивчення італійської мови, мовні курси є справжнім полем підготовки до життя у новому середовищі. Тут вивчають різні аспекти італійської культури, обговорюють теми расизму, війни і миру, пояснюють конституційні основи країни, вивчають сучасну історію і намагаються зрозуміти різні контексти походження учасників курсів. Отже, курси італійської мови – це місця, де будується співіснування, спілкуючись з різними людьми. Тому класи завжди міжнаціональні і ніколи не моно-етнічні. Відвідування курсів – це можливість будувати взаємини дружби між людьми, які походять з протилежних кінців світу.

У 1985 році смертоносний теракт в римському аеропорту Фьюмічіно викликав атмосферу підозри і страху до іноземців, яких почали сприймати як потенційних терористів. З цієї нагоди Андреа Ріккарді, засновник Спільноти святого Егідія, написав відкритого листа під назвою «Іноземці – наші брати», в якому було написано: «Ми підтверджуємо, що іноземець не означає терорист. Іноземець привозить з собою здатність працювати, своє бажання миру і безпеки. Односторонні голоси паніки можуть погіршити ситуацію, яка вже сама по собі трагічна. Як християни, ми прагнемо дати свідчення свого співчуття і уз, які нас об'єднують з тими, хто прибув до нашої країни».

Наприкінці вісімдесятих і в наступні десятиріччя міграційний феномен поставив перед італійським суспільством нові виклики. Спільнота святого Егідія намагається брати активну участь у вирішення цих проблем. Наприклад, учасники цього мирянського руху вважають, що інтеграція іммігрантів в італійське суспільство починається відразу, вже на етапі прийому, тому що іноземці в цей момент перебувають в дуже важкому стані і від подолання цього стану може залежати весь подальший шлях інтеграції.

Саме тому вони заснували деякі служби, як наприклад, притулки для біженців та іноземців, їдальні, лікарні, консультаційні центри та центри правового захисту для іммігрантів, біженців, та циган. Це ціла мережа послуг, якою щороку користуються близько 50 тисяч іноземців. Була заснована також асоціація «Люди миру», що об'єднує як італійців, так і представників інших 120 національностей навколо ідеї мирного співіснування. Ця асоціація організовує спільні святкування основних свят, і не тільки християнських. Наприклад, під час місяця Рамадан, християни готують для мусульман вечерю. А на Різдво мусульмани готують і запрошують християн на безплатний святковий обід.  Молоді іммігранти, учасники асоціації «Люди миру», які зазнали великодушності з боку інших, організували, в свою чергу, безплатну мережу послуг для бездомних.

У 2002 році асоціація «Люди миру», разом з іншими представниками Спільноти святого Еґідія, у переддень затвердження нового закону про імміграцію, провела національну кампанію під назвою «Я потребую тебе». Ця кампанія мала на меті показати італійському урядові і суспільству, що літні люди і сім’ї мали необхідність надати легальний статус іноземцям, які працювали в їхніх родинах. Назва кампанії виявляла взаємозалежність між італійцями та іммігрантами: італійці без іноземців не мали би кому доручити догляд за похилими віком чи довірити своїх дітей. А іноземці, виконуючи ці роботи, отримують шанс на працю і належне й гідне утримання свої сім’ї. Широкий розголос цієї кампанії призвів до прийняття спеціального закону, який дав змогу легалізуватися 650 тисячам іммігрантів.

Починаючи від 2003 року, спільнота Святого Еґідія виступає за реформу закону про громадянство, який був прийнятий в Італії ще 1992 року. Згідно з цим законом, автоматично громадянство отримують лише діти тих батьків, які є громадянами. Цей закон обмежує отримання громадянства за принципом народження на території, за винятком тих випадків, коли батьки дитини не відомі, не мають жодного громадянства, або, відповідно до законодавства країни походження, не передають дитині своє громадянство.

Згадані випадки є дуже рідкісними. Отже, дитина, що народилася в Італії від іноземних громадян, не має жодних шансів стати громадянином Італії, поки вона є неповнолітньою. Ще менше можливостей отримати громадянство мають ті діти іноземців, які прибули до Італії в ранньому віці: навіть досягнувши повноліття, їхні перспективи щодо отримання громадянства є вельми невизначеними. Та й для дорослих згадане законодавство значно звужує можливості для отримання громадянства: потрібно не п'ять років проживання в країні, як раніше, але десять, як доказ проживання на території не достатньо дозволу на проживання, але потрібна прописка, натомість, адміністративна процедура з надання громадянства триває коло двох років. Це найдовший період серед всіх країн Європи: в Німеччині отримують громадянство після восьми років, у Франції і у Великобританії вистачає п’ять років.

Спільнота Святого Еґідія стала ініціатором кампанії «Діти Італії», метою якої є показати італійському урядові та суспільству, що теперішній закон про громадянство застарів, і що він не відповідає на потреби країни, яка має таку велику кількість іммігрантів. Наслідки невідповідності цього закону є найбільше очевидними у випадку неповнолітніх дітей іноземних громадян, які народилися або виросли в країні, що повинні чекати до 18 років, щоб, можливо, отримати громадянство. Надання громадянства цим дітям допомогло б їм будувати своє майбутнє в італійському суспільстві, і допомогло б також самій Італії.

Кількість іммігрантів в Італії протягом останніх років постійно зростає. На даний час нараховується понад два з половиною мільйони людей, які проживають в країні на законних підставах. Якщо додати іноземців без документів, то цифра зросте до 3 млн., що становить 4,7% населення країни. Їхній розподіл по всій країні не є однорідним: в найбільших містах кількість іммігрантів більша. Рим, наприклад, можна назвати столицею імміграції. У 2005 році відсоток іноземного населення становив 8,4. Це в два рази перевищує середній відсоток кількості іноземців по країні.

В такому контексті дуже важливо запобігати утворенню гетто, тобто закритих національних груп у певних районах міста. Створенню окремих районів, населених в більшості іммігрантами, сприяє той факт, що іммігранти винаймають або купують помешкання в тих зонах, де ціни на нерухомість нижчі. В такий спосіб «невидима рука» економіки створює райони, в яких дедалі частіше новими сусідами стають іммігранти.

Для спільноти Святого Еґідія ця ситуація є новим викликом, який стоїть перед обличчям сприяння суспільній єдності і згоді в тих частинах міста, де, окрім труднощів проживання, яких зазнають іммігранти, можуть додатися проблеми несприйняття і дезорієнтації місцевого населення, що бачать, як на їхніх очах район з італійського перетворюється в багатоетнічний. Важливий аспект процесу позитивної інтеграції іноземців полягає саме в тому, щоб запобігти та пом'якшити почуття дезорієнтації і страху італійців перед новими сусідами.

Ось чому спільнота Святого Еґідія намагається єднати італійців та іноземних жителів околиць Риму. Для цього вони організовують свята і громадські зібрання на вулицях, у садах та в ораторіях, представляючи доброзичливе обличчя кожної національності, що проживає в районі.

У співпраці з Міністерством охорони здоров'я Італії та інших державних установ, члени мирянського руху Святого Еґідія організували програму під назвою «Хай живуть літні люди»,  спрямовану на створення соціальних зв’язків між людьми похилого віку та іноземцями. Саме літні люди є найбільше вразливими і тому часто бояться нововведень і новоприбулих, але, одночасно, вони можуть найбільше оцінити їхню допомогу та є великими «соціальними комунікаторами»...

Для Радіо Ватикану, Світлана Духович