2015-09-18 17:47:00

Шлю молитву до небес… Покликання і подвиг Митрополита Андрея (4)


Одним із найсуперечливіших моментів у біографії митрополита Андрея Шептицького є безпідставні звинувачення на його адресу, що він, мовляв, був колабораціоністом нацистів під час німецької окупації Львова в період другої світової війни, а тому є співвідповідальним за їхні злочини, зокрема, і щодо представників єврейського народу. Ці звинувачення активно поширювалися радянською і не тільки пропагандою, так що чимало наших сучасників мають викривлений образ його постаті.

Як було згадано під час попередньої передачі, протягом свого митрополичого служіння митрополит Андрей підтримував добрі стосунки з численними на той час в Галичині єврейськими громадами. Найвиразнішим прикладом його ставлення до євреїв було те, що під час своїх регулярних архиєпископських візитацій він також проводив зустрічі з представниками їхньої громади.

Друга світова війна прийшла до Львова й до Західної України у вересні 1939 року, коли Східну і Західну частини тодішньої Польщі розділили між собою СРСР та Третій Рейх. А через два роки радянська окупація Львова змінилася німецькою. Під час неї митрополит Андрей разом зі своїм братом Климентієм і багатьма іншими духовними особами спричинилися до врятування численних євреїв. Тому варто почути їхню думку про цей період. Курт Левін, один з врятованих завдяки Шептицьким, свідчить про наступне:

«Коли 1 липня 1941 року, після того, як до Львова увійшли німці, розпочалися безпорядки, мій батько, львівський рабин, пішов до митрополита, просячи втрутитися. Митрополит видав прокламацію по-українськи. У ній, фактично, присутнє привітання німецькій армії. Тоді ще ніхто не знав, що діятиметься далі. Німців вважали культурним народом. Крім того митрополит, як і інші українці, сподівався, що німці створять українську державу. Тривали приготування до проголошення українського уряду. Шептицький закликав піддатися новій владі, але пригадував про те, що потрібно, насамперед, дотримуватися Божих законів. Він закликав до шанування й охорони прав усіх людей, не зважаючи на віровизнання та національність. Будучу досвідченим і дуже розумним мужем, він хотів запобігти погромам як євреїв, так і поляків».

Але вже через короткий час Львівський митрополит писав до Папи Пія ХІІ: «Звільнені німецькою армією від радянського ярма, ми відчули деяку полегшу, яка, однак, не потривала більше, ніж місяць-два. Влада поступово запровадила режим терору й корупції справді неймовірний, який з дня на день стає дедалі важчим і нестерпним. Сьогодні увесь край однозгідно визнає, що німецький режим, може навіть більше, ніж радянський, є злим, мало що не диявольським.(…) Їхніми першими жертвами є євреї. Кількість вбитих в нашому невеликому краї євреїв з певністю сягає вже двохсот тисяч. Мірою того, як армія поступає вперед, зростає також кількість жертв. (…) Спочатку влада соромилася цих нелюдяних актів несправедливості й намагалася забезпечити документи, які би доводили, що виконавцями вбивств є мешканці краю чи партизани. Але з часом почали вбивати євреїв на вулиці, на очах всього люду, без жодного сорому. Очевидно, що велика кількість християн, не лише охрищених євреїв, також стали жертвами безпідставних вбивств. (…) Ваша Святість знає цю систему краще від нас усіх. То система брехні, обману, несправедливості, грабунків, карикатури на ідеї цивілізації та порядку. Це система егоїзму, піднесеного до абсурду, шаленого національного шовінізму, ненависті до всього, що є благородним і прекрасним».

Митрополит Андрей відійшов до вічності 1 листопада 1944 року, коли у Львові знову була радянська влада, яка чекала на його смерть, аби після неї фізично ліквідувати греко-католицьку Церкву. Врятований Климентом Шептицьким, як єврейська дитина, польський дипломат Адам Даніель Ротфельд розповідав: «Андрея Шептицького я ніколи не бачив, але пам’ятаю його похорон. То була величезна подія для всієї Україні. У похороні взяв участь увесь Львів, вже визволений від німців, але опанований росіянами. Радянська влада прислала на цей похорон першого секретаря Комуністичної Партії України Микиту Хрущова, який пізніше брав активну участь в антирелігійній кампанії, в ліквідації монастирів, як також – греко-католицької Церкви та в очорненню Андрея Шептицького».

Врятовані завдяки Львівському митрополитові євреї не лише підтримали його беатифікаційний процес, але також називали його «святою людиною», як писав про нього кардіохірург Леон Хамейдес, син катовіцкого рабина в листі до дослідника голокосту Мартіна Ґільберта. Одночасно, вони розпочали старання про визнання Андрея Шептицького «Праведником народів світу». Виправдовуючи чергову відмову, Шевах Вайс, який очолює раду Інституту Пам’яті «Яд-Вашем», кілька років тому написав статтю «Український Шіндлер», в якій хоч і визнає, що архиєпископ Шептицький рятував євреїв, то, однак, звинувачує у колабораціонізмі з нацистами.

Натан Левін, брат згаданого вище Курта Левіна, на це відписав: «Окреслення митрополита Андрея, як колабораціоніста є помилковим. У прокламації до українського народу з 1941 року, під наглядом фашистських загарбників, митрополит оголосив, що український уряд повинен служити всім громадянам, не зважаючи на релігію, походження і стан. А те, що Шептицький призначав капеланів до ‘СС-Галичина’, означало лише те, що духовна діяльність не підлягала політиці в ситуації смертельної загрози воякам, що ішли на фронт. Як один із багатьох євреїв, врятованих Андреєм Шептицьким, стверджую, що митрополит гідний звання Праведника народів світу».

Чотирнадцять років тому, 27 червня 2001 р., в останній день свого Апостольського візиту до України, святий Папа Іван Павло ІІ під час Божественної Літургії у Львові проголосив блаженними 27 греко-католицьких мучеників, між якими був о. Климентій Шептицький, рідний брат митрополита Андрея, що помер в радянській в’язниці 1951 року, а кілька років перед беатифікацією був відзначений титулом Праведника народів світу.

Папа Іван Павло ІІ тоді зазначав: «Як при цьому не згадати далекоглядну й ґрунтовну пастирську діяльність Слуги Божого, митрополита Андрея Шептицького, справа беатифікації якого ведеться і сподіваємось одного дня побачити його у славі Святих? Треба зробити належне посилання на його героїчну апостольську діяльність, щоб зрозуміти по-людському незрозумілу живучість Української греко-католицької Церкви в темні роки переслідувань». Цей день наближає нещодавнє рішення Папи Франциска про визнання геройськості чеснот митрополита Андрея.








All the contents on this site are copyrighted ©.