Папа Франциск про дбання про спільний дім (11)

«Чому у цей документ, звернений до всіх людей доброї волі, вставлено розділ, який стосується постулатів віри?» – цим запитанням розпочинається другий розділ енцикліки «Славен будь» Папи Франциска, який має назву «Євангеліє створіння».

Автор відразу визнає, що усвідомлює той факт, що у сфері політики та мислення дехто «рішуче відкидає думку про Творця, або вважає її неістотною» до такої міри, що пов’язує із «сферою ірраціональності» багатий внесок, «який релігії можуть запропонувати для цілісної екології». Інші ж вважають, що ці переконання є «субкультурою», і яких вистачить лише толерувати. «Однак, наука та релігія, які пропонують відмінні підходи до дійсності, можуть входити у інтенсивний діалог, продуктивний для обох сторін» (62).

У цьому контексті Святіший Отець пропонує, насамперед, застановитися над світлом, яке може запропонувати віра. «Якщо візьмемо до уваги складність екологічної кризи та її різноманітні причини, то мусимо визнати, що розв’язка не може бути знайдена у єдиному способі інтерпретації та перетворення дійсності. Необхідно також вдатися до різноманіття культурного багатства народів, мистецтва і поезії, внутрішнього життя й духовності», – пише він, додаючи, що «якщо ми по-справжньому бажаємо» будувати екологію, здатну «виправити все, що ми знищили», то не можемо ігнорувати «жодної наукової галузі і жодної форми мудрості», включаючи й релігійну. Папа також підкреслив, що Католицька Церква «відкрита на діалог з філософським мисленням», завдяки чому можливе поєднання віри і розуму, а щодо соціальних питань зауважуємо «розвиток соціальної доктрини Церкви, яка покликана дедалі більше збагачуватися з огляду на нові виклики» (63).

«З іншого боку, хоч ця енцикліка відкрита на діалог з усіма, щоби спільно шукати шляхи визволення, вже від самого початку я хочу показати, яким чином постулати віри надають християнам, а частково також й іншим віруючим, високі спонуки для того, аби заопікуватися природою та найслабшими братами і сестрами», – пише Глава Католицької Церкви, підкреслюючи, що «буде добром для людства і світу те, що ми, віруючі, краще пізнаємо екологічні зобов’язання, які випливають з наших переконань» (64).