Папа Франциск про дбання про спільний дім (40)

«Сакраментальні знаки та святковий відпочинок», – таким є заголовок шостої частини заключного розділу енцикліки «Laudato si’» (Славен будь), який називається «Екологічні виховання та духовність». Папа Франциск зазначає, що «всесвіт розвивається в Бозі, Який його наповняє», а тому в листочку, стежці, краплинці роси чи обличчі бідного «присутнє таїнство, яке слід споглядати». Адже ідеал полягає «не лише в тому, щоб від зовнішнього переходити до внутрішнього, відкриваючи Божу благодать в душі», але й у тому, щоб «дійти до зустрічі з Богом в інших створіннях» (233).

Подальші роздуми Святіший Отець розвиває у світлі духовної спадщини святого Івана від Хреста, який навчав, що «все, що є доброго у речах та в досвіді світу» у безмежно досконалий спосіб знаходимо в Бозі. Не тому, «що обмежені речі світу є дійсно божественними», але тому що існує «внутрішній зв’язок між Богом та всіма істотами» (234).

«Упривілейованим способом» того, як Бог приймає природу та перетворює її в «посередника надприродного життя» є Святі Тайни. «Через культ ми отримуємо запрошення обійняти світ на іншому рівні. Вода, олія, полум’я та кольори приймаються з усією притаманною їм символічною силою та включаються у прославу. Рука, яка благословляє – це засіб Божої любові та відображення близькості Христа, Який прийшов для того, щоб супроводжувати нас на життєвій дорозі. Вода. Яку виливають на тіло дитину, яку христять, є знаком нового життя. Ми не втікаємо від світу, ні не заперечуємо природу, коли бажаємо зустрітися з Богом», – наголошує Папа.

За його словами, це особливо відчутно в духовності християнського Сходу. Папа Франциск цитує Апостольський лист святого попередника святого Івана Павла ІІ «Світло Сходу», в якому читаємо: «Краса, що на Сході є одним з імен, яким найчастіше звиклося виражати божественну гармонію та модель переображеного світу, проглядається повсюди: у формах святинь, у звуках, кольорах, освітленні та запахах».

Згідно з християнським досвідом, «всі створіння матеріального всесвіту віднаходять свій істинний сенс у втіленому Слові, Тому що Божий Син включив у Свою особу частину матеріального всесвіту». Як пригадував святий Іван Павло ІІ, «Християнство не відкидає матерію, тілесність; навпаки, воно її в усій повноті оцінює в літургійному акті» (235).

Своє найбільше вивищення створений світ віднаходить у Пресвятій Євхаристії. «Благодать, що прагне, проявитися у відчутний спосіб, досягає чудесного вираження, коли Сам Бог, ставши людиною, стає поживою для Свого створіння. Господь, в кульмінаційний момент таїнства Втілення, бажає прийти до нашого нутра через частичку матерії. Не згори, але зсередини, щоб ми могли Його зустріти в цьому нашому світі», – пише Папа Франциск, додаючи, що оскільки Пресвята Євхаристія «єднає небо і землю, обіймає та пронизує увесь створений світ», то вона також є «джерелом світла й мотивації та нашої турботи про довкілля, й спрямовує нас до того, щоб бути охоронцями всього створіння» (236).

Свої роздуми на цю тему Глава Католицької Церкви завершує згадкою про недільний відпочинок, адже участь у Пресвятій Євхаристії в неділю має «особливу важливість». Подібно до єврейської суботи, цей день є днем «зцілення стосунків людини з Богом, з собою самою, з ближніми та зі світом». Неділя – день Воскресіння, «перший день» нового створіння, що є також провіщенням «вічного відпочинку людини у Бозі». «Таким чином, – пояснює Святіший Отець, – християнська духовність інтегрує цінність відпочинку та свята».

Але людина, як зауважує далі Папа, має схильність «зводити споглядальний відпочинок» до сфери безплідного й даремного, забуваючи про те, що тоді «відбирає у діла, яке звершує, найважливіше – його сенс». Ми покликані «включати у нашу діяльність вимір одержування та безкорисливості», що є відмінним від «простої бездіяльності».

Мова йде про «інший спосіб діяння, який є частиною нашого існування», запобігаючи «порожньому активізмові» та «непогамованій ненаситності». Адже в приписах про щотижневий відпочинок читаємо, що він призначений і для того, щоб могли втішатися спокоєм також «віл і осел», щоб могли вільно дихнути «невільниця та чужинець». «Відпочинок, – підсумував Наступник святого Петра, – це розширення кругозору, що дає змогу наново визнати права інших. Таким чином, день відпочинку, центром якого є Пресвята Євхаристія, проливає своє світло на ввесь тиждень, заохочуючи нас з особистим заанґажуванням дбати про природу та про бідних» (237).