Папа: підіймімо очі до неба, де живе Христос

У багатьох країнах, серед яких і в Італії, Церква латинського обряду за григоріанським календарем переносить святкування Христового Вознесіння з четверга на неділю. У Ватикані празник Вознесіння відзначався у четвер. А у неділю 8 травня 2016 р., промовляючи до вірних, зібраних на площі святого Петра, перед молитвою «Царице Неба», Папа Франциск підкреслив, що завдяки цій події кожен християнин може жити й повсюди свідчити віру, адже в усіх містах світу можна з довір’ям підняти очі до неба, де живе Бог, що став людиною.

«Роздумуючи над Вознесінням Господа нашого Ісуса Христа, вглиблюємось в таїнство Христа, Який виходить з нашого земного простору, що увійти в повноту Божої слави, разом із нашою людською природою, – сказав Святіший Отець. – Тобто, ми, наша людська природа вперше ввійшла на небо».

Святий Лука описує реакцію апостолів щодо того, що Господь «віддалився від них і почав возноситись на небо» (Лк, 24, 51). Апостоли не почувались розгубленими та засмученими, але «поклонившись йому, повернулись з радістю великою в Єрусалим» (Лк, 24, 52).

«З того дня, – наголосив Папа, – для апостолів та для кожного Христового учня стало можливим без страху перебувати в Єрусалиму та в усіх інших містах світу, навіть і в тих найбільше пригноблених несправедливістю та насиллям, адже над кожним містом є ту саме небо і кожен мешканець може з довір’ям може підняти очі до неба. Ісус, Бог і справжня людина, із Своїм людським тілом є в небі! В цьому полягає наша надія! І ми зміцнюємо цю надію, коли споглядаємо в небо!»

«У цьому небі, – вів далі Єпископ Риму, – Який об’явив Себе настільки близьким, що взяв людське обличчя – Ісуса з Назарету. Він назавжди залишається «Богом з нами», це Еммануїл, З нами Бог, Який ніколи не залишає нас на самоті. Можемо дивитись вгору, щоб розпізнати наше майбутнє. У Вознесінні Ісуса, Розп’ятого і Воскреслого, вміщена надія нашої участі в повноті життя з Богом».

Святіший Отець підкреслив, що Ісус, перш, ніж розлучитись з учнями та  апостолами, виразно їм пригадав, що Вони є свідками усього. Тобто, учні та апостоли були свідками смерті та воскресіння Христа, а того дня, ще й Його Вознесіння. І, насправді, після того, як вони побачити свого Господа, що вознісся на небо, повернулись до міста як свідки, радісно звіщаючи всі нове життя, яке походить від Розп’ятого і Воскреслого Христа.

Папа додав, що таке свідчення, – не тільки словами, але й щоденним життям – повинно «щонеділі виходити з наших храмів, щоб протягом тижня входити до домівок, до офісів, до шкіл, до місць зустрічей та розваг, лікарень, в’язниць, домів для перестарілих, в місця, переповнені іммігрантами, на міські периферії... Саме таке свідчення ми повинні давати щотижня: Христос з нами! Христос вознісся на небо і є з нами! Христос живий ».

Ісус запевнив, що у цьому звіщенні та свідченні ми будемо «одягнені силою з висоти» (див. Лк, 24, 49), тобто силою Святого Духа. На цьому полягає таємниця цієї нашої місії: присутність серед нас воскреслого Господа, Який постійно відкриває на розум і серце, щоб звіщати Його любов та Його милосердя  також і в найбільш нечутливих середовищах наших міст. «Святий Дух є справжнім автором різнорідного свідчення, яке Церква та кожна охрищена людина дає світові», – сказав Папа Франциск перед молитвою «Царице Неба» у неділю 8 травня.