2016-10-19 12:12:00

Папа Франциск: християнська відповідь на потреби голодних і спраглих


«Завжди існує хтось голодний та спраглий і я не можу делегувати це іншим», – мовив Папа Франциск під час загальної аудієнції у середу 19 жовтня 2016 р., роздумуючи над двома ділами милосердя: нагодувати голодних та напоїти спраглих. Святіший Отець наголосив, що саме в цьому ми здійснюємо свої стосунки з Господом, Який в Ісусі об’явив нам Своє милосердне обличчя.

Він підкреслив, що одним із наслідків так званого «добробуту» є те, що він приводить людей до закритості у собі самих, вчиняє їх нечутливими до потреб  інших.

Робиться все, щоб ввести людей в оману, представляючи їм нереальні зразки життя, які зникають через декілька років, так, немов би наше життя було модою, за якою треба слідкувати і кожного сезону змінювати. Але це не так. На думку Папи, треба приймати дійсність такою, якою вона є, і дуже часто подає нам ситуації невідкладної потреби. Тому серед діл милосердя  знаходимо посилання на голод і спрагу: нагодувати голодних – а сьогодні їх є дуже багато – і дати пити спрагненим. Скільки-то разів засоби масової інформації повідомляють про людей, які страждають від нестачі їжі та води, з серйозними наслідками, особливо, для дітей.
Перед обличчям деяких новин, а, зокрема, деяких зображень, громадська думка відчуває зворушення, час від часу розпочинаючи гуманітарні кампанії з метою заохочення солідарності. З’являються щедрі пожертви і, таким чином, можна причинитись до полегшення страждань багатьох людей. Ця форма благодійності є важлива, але, можливо, не заанґажовує безпосередньо. Але коли, йдучи по вулиці, ми зустрічаємо потребуючу людину, або убогий постукає в наші двері, це зовсім інакше, адже йдеться не про зображення, у цьому ми особисто заанґажовані. Більше не існує відстані між мною та ближнім.  Абстрактна бідність не зворушує нашого сумління, хоч може схилити до співчуття, вболівання. Але коли бачимо бідність в тілі чоловіка, жінки або дитини, тоді  це дійсно кидає нам виклик. Але нерідко перемагає звичка втікати від прохача, не наближатись або немов замасковувати дійсність потребуючись, віддаляючись від них.

«Яка моя реакція в таких випадках? – запитав Святіший Отець. – Чи відводжу погляд та байдуже проходжу мимо? Чи зупинюсь поговорити і зацікавлюсь станом цього бідного? І не бракуватиме тих, які скажуть: «Це безумний, бо говорить з бідним!» А, можливо, та людина просить тільки про найнеобхідніше: щось з’їсти і випити. Задумаймося на хвилину: скільки разів проказуємо «Отче наш», не звертаючи уваги на слова: «Хліб наш насущний дай нам сьогодні».

Досвід голоду є важким, ствердив Його Святість. Про це знають люди, що пережили війну чи злидні. Однак, цей досвід повторюється щодня і співіснує поруч із достатком та марнотратством.

Завжди залишаються актуальними слова святого апостола Якова: «Яка користь, мої бра­­ти, коли хтось каже, що має віру, але діл не має? Чи може його спасти віра?  Ко­­ли брат або сестра будуть нагі й по­­­збавлені засобів щоденно­го про­житку, і хто-не­будь з вас до них ска­­же: «Йдіть собі з миром, грій­теся та годуйтесь», і не дасть їм потріб­но­го для тіла, то що це допоможе? Так само й віра, коли діл не має, мер­тва сама в собі» (Як 2,14-17).

«Завжди існує хтось голодний і спрагнений і я не можу делегувати це іншим, - наголосив Святіший Отець. – Ця бідна людина потребує мене, моєї допомоги, мого слова, мого зобов'язання».
В Євангелії читаємо про те, як Ісус, побачивши натовпи людей, які протягом багатьох годин слідували за Ним, запитав Своїх учнів: «Де хліба нам купити, щоб оцим дати їсти?» (Ів 6,5)  Учні відповіли, що це неможливо, що треба відпустити людей, але Ісус сказав до них: «Дайте ви їм їсти» (Пор. Мк 6,37). Він бере кілька хлібів і риб, які вони мали з собою, благословить їх,  ламає хліб і каже учням роздати людям. «Для нас це дуже важливий урок. Ісус навчає нас,  що того трошки, що маємо, якщо довіримо в Ісусові руки і розділимо з вірою, стане надмірним багатством», – ствердив Папа Франциск.








All the contents on this site are copyrighted ©.