2016-10-25 13:15:00

Інструкція Конгрегації Віровчення про поховання мертвих і збереження попелу у випадку кремації


Конгрегація Віровчення опублікувала у вівторок 25 жовтня 2016 року Інструкцію “Ad resurgendum cum Christo” (Щоб воскреснути з Христом) про поховання мертвих і збереження попелу у випадку кремації. З цієї нагоди  у Ватикані проведено прес-конференцію, яку очолив кардинал Ґерард Людвіґ Міллер, Префект Конгрегації віровчення, о. Серж-Томас Боніно, Секретар Міжнародної богословської комісії та о. Анхель Родріґес Луньйо, консультант Конгрегації Віровчення.

Згаданий документ звернений до єпископів Католицької Церкви, але він стосується життя всіх вірних. У попередній Інструкції щодо кремації, яка була оприлюднена 1963 року, вказано, що Церква завжди заповідала й надалі заповідає звичай віддавати померлих землі, і якщо вибір кремації ґрунтувався на запереченні християнських доґм, насамперед  воскресіння з мертвих і безсмертя душі та народжувався від духа, ворожого християнським звичаям і церковним традиціям то Церква її забороняла або відмовляла у відправі тим, хто просив про кремацію. Цей намір був, зрозуміло, суб'єктивним фактом, що зароджується в душі прихильників кремації, і не був об'єктивним фактом, невіддільним від самої кремації. Дійсно, спалення тіла не стосується душі і не перешкоджає всемогутності Бога відновити тіло. Тому воно не містить у собі об'єктивного заперечення цих доґм. Таким чином, мова не йде про щось погане чи  суперечливе християнській релігії. Церква завжди це враховувала, коли за різних обставин і з серйозних причин людина просила про кремацію.

Сьогодні ж причина кремації, як правило, не криється в запереченні віри чи ненависті до Церкви і до християнських звичаїв, але часто поширена в багатьох країнах світу з санітарних, економічних та інших міркувань.

Однак, одночасно стали поширюватись нові ідеї та звичаї, які суперечать вірі. Тому вислухавши думки інших Конгрегацій та Папських Рад, як також численних Єпископських Конференцій та Синодів Східних Католицьких Церков, Конгрегація віровчення вважала за доцільне опублікувати нову Інструкцію, щоб ще раз наголосити на доктринальних і душпастирських причинах, згідно з якими  рекомендує віддавати перевагу похованню тіл, і видати норми, які стосуються збереження попелу (праху) у випадку кремації.

Поховання на кладовищах або інших святих місцях якнайкраще відповідає благочестю та пошані до тіл померлих віруючих, які через Хрищення стали храмом Святого Духа, і якими, «як знаряддям і посудом у святий спосіб послужився Святий Дух, щоб вчинити багато добрих справ».

Від самого початку християни прагнули, що їхні померлі були предметом молитов і спогадів християнської громади. Їхні могили стали місцями молитви, пам’яті та роздумів. Померлі віруючі є частиною Церкви, яка вірить у сопричастя «тих, які ще паломничають на цій землі, померлих, які ще проходять очищення, і блаженних, які вже втішаються щастям неба – всі разом утворюють одну Церкву».

Коли ж гігієнічні, економічні чи соціальні причини призводять до вибору кремації, цей вибір не може суперечити чітко вираженій волі покійного.

Церква не бачить доктринальних причин, щоб заборонити цю практику, бо кремація тіла не заторкує душу і божественну всемогутність воскресити тіло, і, отже, не містить об'єктивного заперечення християнського вчення про безсмертя душі і воскресіння мертвих.

Церква, як і раніше, воліє поховання тіл, адже таким чином виявляється більше поваги до померлого. Але кремація не заборонена, «якщо вона не була вибрана з причин, які суперечать християнському вченню».

В Інструкції Конгрегації віровчення вказано, що попіл померлого повинен зберігатись у  святому місці, тобто, на кладовищі, в храмі або місці, відведеному компетентною церковною владою. Не дозволено зберігання праху в місцях проживання. Лише в особливих випадках,  залежних від місцевої культури та обставин, єпископ, у порозумінні з Єпископською Конференцією чи Синодом Єпископів може на це дозволити.

Щоб уникнути будь якого роду двозначності пантеїстичного, натуралістичного чи нігілістичного характеру, не дозволено розсівати попіл кремованих в повітрі, на землі чи у воді, або будь-яким іншим способом, ані перетворювати кремованих на сувеніри, біжутерію чи інші предмети.

Якщо загальновідомо, що померлий вимагав кремації та розсіювання попелу в природі  задля причин, які суперечать християнській вірі, потрібно, відповідно до закону, відмовити в проведенні похорону.








All the contents on this site are copyrighted ©.