2016-11-11 14:25:00

Папа: Християнська любов – конкретна, а не ідеологічна


Християнська любов – це конкретна любов, а не «любов з мильної опери». Про це, перестерігаючи від «ідеологій та інтелектуалізму», говорив Папа Франциск, коментуючи під час ранкової проповіді у п’ятницю, 11 листопада 2016 р., уривок з другого Послання святого Івана, в якому він пригадує, що нам залишено заповідь любити одні одних.

Але про яку любов йде мова? Як зауважив Святіший Отець, сьогодні цим словом позначають багато речей. Про любов говориться в романах і в серіалах, говориться і про теоретичну любов… Тож яким є «критерій християнської любові»? Ним є «втілення Слова».

«Любов, яка не визнає, що Ісус прийшов у тілі, не є любов’ю, яку нам заповів Бог. Це світська, філософська, абстрактна любов, применшена й податлива. Критерієм християнської любові є втілення Божого слова. І хто каже, що християнська любов – це щось інше, хто не визнає, що Боже Слово прийшло у тілі, той є антихристом!» – наголосив проповідник, пояснюючи, що у світлі того, що Бог послав Свого Сина, Який втілився та прожив життя, як і ми, християни покликані «любити так, як любив Ісус, любити так, як нас навчив Ісус, любити згідно з прикладом Ісуса, любити, прямуючи вперед Ісусовою дорогою».

Папа підкреслив, що «єдиним способом» любити так, як любив Ісус, є «постійно виходити з власного егоїзму, виходити для служіння ближнім». А це тому, що християнська любов – це «конкретна любов», тому що «конкретною є присутність Бога в Ісусі Христі». Тож слід остерігатися тих, які «виходять за межі доктрини втілення», адже вони «не перебувають в Христовій доктрині».

За словами Святішого Отця, той, хто «хоче любити не так, як Христос полюбив Свою наречену Церкву, тобто, віддаючи життя, той любить ідеологічно». Так народжуються ідеології про любов, ідеології про Церкву, які відбирають у Церкви Христове тіло. І тоді можемо почути: «Так, я християнин, я люблю увесь світ універсальною любов’ю…». Однак, «справжня любов є конкретною».

Наступник святого Петра зауважив, що якщо починаємо «теоретизувати над любов’ю», то можна дійти до «Бога без Христа, до Христа без Церкви, до Церкви без людей». Тому, слід молитися за те, щоб наше «ходження у любові» ніколи не керувалося «абстрактною любов’ю», але щоб «любов була конкретною, з ділами милосердя, через які доторкаємося до Христового тіла, до воплоченого Христа».

«Святий диякон Лаврентій, – підсумував Папа, – не даремно казав: “Бідні є скарбом Церкви”. Чому? Тому що вони є стражденним Христовим тілом. Просімо благодаті не переступати через цей поріг, не входити в той процес, який, можливо, спокушає чимало людей, інтелектуалізувати, ідеологізувати любов, вириваючи тіло з Церкви, позбавляючи тіла християнську любов. Щоб не дійшли ми до того сумного видовища Бога без Христа, Христа без Церкви та Церкви без народу».








All the contents on this site are copyrighted ©.