2016-12-02 10:19:00

Misericordia et misera (2)


Продовжуємо ознайомлення з Апостольським листом «Misericordia et misera», написаного Папою Франциском з нагоди завершення Святого Року Милосердя. Назва документу – це два слова, які використовує святий Августин, розповідаючи про зустріч між Ісусом та перелюбницею, що описана в Євангелії від святого Івана.

Роздумуючи над темою Божого прощення, Святіший Отець пригадує ще одну Євангельську подію, про яку розповідає святий Лука. Коли Ісус був запрошений на обід до домівки фарисея, до Нього наблизилася жінка, що була відомою грішницею, вилила на його ноги пахощі, вмивши їх своїми сльозами й обтерши волоссям. Відповідаючи на докори фарисея, Ісус сказав: «Прощаються її гріхи численні, бо багато полюбила. Кому ж мало прощається, той мало любить».

«Прощення – це найбільш видимий знак Отчої любові, яку Ісус прагнув об’являти протягом усього Свого життя. Не існує жодної сторінки в Євангелії, що була би позбавленою цього наказу любові, що сягає аж до прощення», – наголошує Папа, пригадуючи, що і в останні хвилини Свого земного життя Христос простив Своїм розпинателям.

Як зауважує далі Святіший Отець, «ніщо з того, що розкаяний грішник представить перед обличчям Божого милосердя» не може залишитись без «обіймів Його прощення». Тому ніхто з нас не може ставити умов для милосердя, адже воно «завжди є актом великодушності небесного Отця». «Милосердя – це оте конкретне діяння любові, – додає він, – яке, прощаючи, перетворює та змінює життя. Саме так виявляється Його божественна таємниця. Бог є милосердним (пор Вих 34,6), Його милосердя триває навіки (пор Пс 136), з покоління в покоління обіймає кожну людину, що ввіряється Йому, її перемінює, даруючи їй Своє життя» (ММ2).

«Скільки ж радості зродилося у серцях цих двох жінок – перелюбниці та грішниці! Прощення, нарешті, дозволило їм почуватися вільними й щасливими, як ніколи раніше. Сльози сорому й болю перемінилися в усмішку людини, яка знає, що її люблять. Милосердя зроджує радість, тому що серце відкривається на надію нового життя. Радість прощення є невимовною, але випромінює з кожного з нас, коли її зазнаємо. Її джерелом є любов, з якою Бог виходить нам назустріч, розбиваючи замкнуте коло егоїзму, що нас оточує, аби вчинити нас, у свою чергу, засобами милосердя», – пише далі Папа, пригадуючи слова одного з авторів первісної Церкви:

«Зодягнися в радість, що завжди приємна Богові, тож Він її приймає. У ній Він має вподобання. Кожна радісна людина чинить добро, думає про добро і зневажає смуток» (Пастир Герми, XLII, 1-4).

Підкреслюючи, що «досвід милосердя дарує радість» і закликаючи не втрачати її задля «різних скорбот і хвилювання», Святіший Отець ділиться думками про те, що «в культурі, часто опанованій технікою, здається, ніби дедалі швидше помножуються різні форми смутку й самотності, в які потрапляють люди, й також чимало молоді». Майбутнє, як здається, «перебуває у полоні невпевненості», що часто призводить до «депресії, смутку й нудьги, які поступово можуть привести до розпачу».

«Існує потреба в свідках надії та справжньої радості, аби прогнати ілюзії, що обіцяють легке щастя в штучних раях, – відповідає на це Папа. – Глибоку пустку багатьох людей може наповнити надія, яку носимо у своїх серцях, та радість, яка з неї випливає. Існує велика потреба в тому, щоб розпізнати радість, яка об’являється в серцях, заторкнутих милосердям» (ММ3).








All the contents on this site are copyrighted ©.