Прагнення влади та Божі сни. Реколекції Папи та Римської Курії

У середу, 8 березня 2017 р., вечірню конференцію, виголошену в рамках духовних вправ Папи та Римської Курії, що проходять в Аріччі поблизу Риму, о. Джуліо Мікеліні, ОБМ, присвятив роздумам про судовий процес над Ісусом і роль дружини Пилата, про що розповідається у 27-й главі Євангелії від Матея.

Ці роздуми були приготовані у співпраці з подружньою парою Маріїтерези Дзанотті та Жільберто Джілліні, з якими францисканець вже віддавна співпрацює, проводячи реколекції для подружніх пар, написавши разом з ними різні книги, в яких представлено подвійне прочитання Святого Письма: екзегетичне та родинне. Як зауважив проповідник, читання та пояснення Писання не є прерогативою богопосвячених осіб, а тому слід допомогти подружнім парам та сім’ям приготуватися до цього.

Насамперед, чернець зупинився на моменті вибору, який Пилат поставив перед народом: Ісус чи Варрава. Він пояснив, що важливо зрозуміти усю складність цього образу, щоб побачити намір євангелиста вказати на дієвість Ісусової крові для відпущенні гріхів. Мова йде про відтворення ритуалу жертвоприношення на очищення гріхів, що здійснювався під час свята Йом-Кіппур, коли одного з двох приведених до храму козлів заколювали, а іншого проганяли у пустиню.

Але, як зауважив о. Мікеліні, не слід втрачати із поля зору також людський вимір: бачимо двох людей, а не просто тварин, приведених для жертвоприношення, які стоять один навпроти іншого, знаючи про те, що лише один з них виживе. У цьому контексті францисканець пригадав роман Вільяма Стайрона «Вибір Софі», в якому розповідається про те, як нацистський офіцер змусив молоду маму обрати, кого з двох дітей віддати на смерть.

Проповідник зауважив, що протягом століть християни звинувачували євреїв у боговбивстві, і що, нарешті, це абсурдне звинувачення було відкинене на всіх рівнях. За його словами, ми не повинні забувати про те, що згідно з розповіддю святого Матея для цього обвинувачення не існує навіть логічних причин. Подібно, як у випадку із Софі, що змушена віддати на смерть своє дитя, відповідальність за це жахливе рішення лежить на тому, хто поставив натовп перед вибором, тобто, на римському прокураторові.

Далі священик представив напрацювання подружньої пари, що брала участь в приготуванні цієї конференції. Вони звернули увагу на те, як у гру чоловічої влади, змови первосвященика та Пилата, вривається тендітний жіночий голос, і то через посланця, оскільки «їй не дозволено наближатися, коли чоловіки розігрують свою партію». Але дружина Пилата виправдовує себе тим, що «багато вистраждала» у сні через цього «праведника».

У цьому контексті відбулося співставлення снів, про які згадується в євангельських розповідях про дитинство Ісуса та сну дружини Пилата. Їх слід розглядати разом, оскільки вони представляють те, що можна назвати «Божими снами», які спрямовані на спасіння Сина, Який завдяки снам на початку євангельської розповіді втікає від небезпеки бути вбитим. Але якщо святий Йосиф та Волхви зрозуміли, що повинні вчинити й, не зважаючи на свої немочі, втілили це в життя, Пилат, натомість, не прислухається до голосу дружини, не зважає на цей сон, будучи зацікавленим, подібно до тогочасного Ірода, лише в тому, щоб зберегти свою владу.