Папа: Ісусова любов не має меж, не варто шукати світські форми «любові»

Ісусова любов не має міри, вона не така, як світська любов, що шукає владу та марнославство. Про це в ранковій проповіді у четвер, 18 травня 2017 р., говорив Святіший Отець, підкреслюючи, що завданням християн є «давати людям радість», і що саме Божа любов є «ядром» християнського життя.

«Як Мене Отець полюбив, так Я вас полюбив». Ці слова Ісуса, якими Він підкреслив безмежність Своєї любові, стали основою роздумів Папи, який звернув увагу на те, що Ісус закликає своїх послідовників перебувати в Його любові й дотримуватися заповідей. Але не слід забувати, що заповіді – це основа, тому потрібно також дотримуватися того всього, «чого Ісус нас навчив», отих заповідей «щоденного життя», які становлять «християнський спосіб життя».

Перелік цих заповідей, як зауважив проповідник, є доволі довгим, але «ядро одне: любов Отця до Нього і Його любов до нас». «Існують також інші види любові, – вів далі він. – Також світ пропонує нам свої форми любові, наприклад, любов до грошей, до марнославства, пиху, гордість, любов до влади, навіть шляхом несправедливих вчинків, аби її мати ще більше… Ці всі форми любові не є любов’ю ні Ісуса, ні Отця. Він же, натомість, закликає нас перебувати у Його любові, яка є любов’ю Отця. Ті інші форми любові віддаляють нас від Ісусової любові».

Папа також звернув увагу на те, що можуть існувати різні виміри любові: наприклад, «любити наполовину», що не є любов’ю. Доброзичливість також є чимось відмінним від любові. Міркою справжньої любові, натомість, є «любити безмежно». Тож виконуючи заповіді, дані Ісусом, «перебуватимемо в Його любові», яка є «любов’ю Отця». Без цього любов стає «літеплою або корисливою».

Далі Святіший Отець зазначив, що може виникнути запитання: а чому Господи, пригадуєш нам про це? Ісус відповідає: «Щоб була у вас моя радість і щоб ваша радість була повна». Перебувати в Господній любові «приносить радість», а любов та радість є даром, про який ми повинні просити.

«Недавно, – розповів Папа, – одного священика призначили єпископом. Він пішов до свого батька, до свого похилого віком тата, аби поділитися цією звісткою. І цей вже старший чоловік-пенсіонер, проста людина, що все життя була робітником, не закінчивши університетів, мав, однак, життєву мудрість. Він порадив синові лише дві речі: “Будь слухняним і даруй людям радість”. Цей чоловік усе зрозумів: залишайся слухняним любові Отця, не відволікаючись на інші форми любові, будь слухняним цьому дарові, а також приноси людям радість. І ми, християни – миряни, священики, богопосвячені особи, єпископи – повинні дарувати людям радість. Чому? Лише з огляду на шлях любові, з огляду на цю безкорисливу любов. Нашою християнською місією є приносити людям радість», – наголосив проповідник.