2017-05-27 12:58:00

Папа: Праця – запорука зростання в гідності


«Коли економіка втрачає контакт з обличчями конкретних людей, вона сама стає економікою без лиця, безжальною економікою», – сказав Папа Франциск, зустрічаючись у суботу, 27 травня 2017 р., з представниками світу праці на території металургійного комбінату «Ilva» в Ґенуї. Ця зустріч стала першим заходом його одноденного насиченого візиту до столиці північноіталійського регіону Ліґурії.

Святіший Отець прибув до Ґенуї літаком, а в місцевому аеропорту його зустріли кардинал Анджело Баняско, Архиєпископ Ґенуї, мер міста та голова регіону. Варто зазначити, що саме з Ґенуї 1 лютого 1929 року відплив корабель, яким до Латинської Америки вирушив дідусь Папи разом зі своєю родиною, й між ними був його 21-річний батько.

«Прибуваю до вас, як паломник миру та надії. Я знаю, що Ґенуя – великодушне місто, яке не зачинає своїх дверей, яке анґажується у те, щоб приймати та інтегрувати тих, які втікають від голоду, бідності та війн, – написав Глава Католицької Церкви у посланні до мешканців міста напередодні візиту. – Не можу не згадати, що саме з порту вашого міста 1 лютого 1929 року на кораблі “Giulio Cesare” вирушили в подорож мої дідусь і бабуся Джованні та Роза, і мій тато, що тоді мав 21 рік. Повертаюся до місця, з якого вони вирушили, як син мігрантів і дякую вам за гостинність».

У згаданому посланні Святіший Отець також зазначав, що йому відомо, що в місті не бракує проблем, яким серйозним є безробіття та важкі умови життя багатьох сімей. І саме зустріч з представниками світу праці стала нагодою поділитися думками на цю тему, відповідаючи на запитання робітників і підприємців.

«Сьогодні праця перебуває під загрозою. Сьогоднішній світ – це світ, в якому праця не сприймається з тією гідністю, яку вона має і яку дає», – сказав Папа, відповідаючи на запитання підприємця і наголошуючи на тому, що «світ праці – це загальнолюдський пріоритет, а тому – християнський пріоритет», адже «першою заповіддю, яку Бог дав Адамові, було обробляти землю». Він підкреслив, що «завжди існувала приязнь між Церквою та працею, починаючи від Ісуса-робітника».

Далі Святіший Отець говорив про чесноти підприємця, якими є креативність, любов до своєї справи, гордість працею рук та своїми й робітників вміннями. «Підприємець – фундаментальна постать будь-якої доброї економіки, не існує доброї економіки без добрих підприємців». Але, за його словами, також «важливо розпізнавати чесноти робітників». «Іноді вважається, що робітник добре працює лише тому, що йому за це платять. Це – велика неповага до працівників і до праці, бо заперечує гідність праці, яка починається саме з того, щоб добре працювати з огляду на гідність, на честь», – сказав Наступник святого Петра, додаючи, що «справжній підприємець знає своїх робітників і працює поруч з ними та разом з ними».

За словами Папи, жодному доброму підприємцеві не подобається звільняти людей, а хто вважає, що таким чином можна покращити становище, той є не підприємцем, а «комерсантом», який «сьогодні продає людей, а завтра продасть власну гідність». «Хворобою економіки» він назвав «прогресивне перетворення підприємців у спекулянтів», які в підприємстві та робітниках бачать лише джерело прибутку.

«Коли економіка насичена добрими підприємцями, – додав він, – підприємства стають приятелями людей, а також бідних. Коли ж вона переходить в руки спекулянтів, то все руйнується. Із спекулянтами економіка втрачає обличчя, стає абстрактною».

Відповідаючи на запитання представниці профспілок, яка говорила про «суспільне визволення», Папа відразу вказав на проблему «суспільного здирництва», викриваючи такі явища, як занижені зарплати з огляду на проблеми із зайнятістю, тимчасові перервані контракти з метою уникнення соціальних зобов’язань, нелегальна праця і так звана «зарплата в конвертах».

«Я прийняв пропозицію провести сьогоднішню зустріч на цьому місці праці, тому що це місця Божого люду. Діалоги, які проводяться в місцях праці, не є менш вартісними, ніж діалоги, які ведемо на парафіях, в конгрес-центрах, тому що місцями Церкви є місця життя, тобто, також і площі та фабрики», – підкреслив Святіший Отець, пригадуючи, що чимало зустрічей Бога з людьми, про які розповідається у Святому Письмі, відбувалися на місцях їхньої праці.

«Брак праці – це щось більше, ніж просто відсутність джерела надходжень, необхідних для прожиття. Праця також є цим, але і чимось набагато більшим. Працюючи, ми ще більше стаємо особою, наша людяність розквітає, молодь дорослішає лише працюючи. Соціальна доктрина Церкви завжди бачила людську працю, як участь в творенні, яке не припиняється також і завдяки рукам, умам та серцям робітників», – сказав Папа, зазначаючи, що слід «з відповідальністю і без страху» дивитися на технологічні перетворення, не піддаючись ідеологіям, які уявляють світ, в якому працюватиме лише частина людей, а решта буде утримуватись завдяки соціальній допомозі. «Потрібно чітко усвідомити, що справжньою метою не є “прибуток для всіх”, але “праця для всіх”. Бо без праці для всіх не існуватиме гідність для всіх», – наголосив він.

Відповідаючи на запитання робітника, Святіший Отець зазначив, що «цінності праці змінюються дуже швидко». За його словами, «наголос на суперництві всередині підприємства» є не лише «антропологічною помилкою», але також економічною, забуваючи про те, що підприємство, насамперед, є «співпрацею, взаємопідтримкою, взаємністю». Тож здобувши короткотривалу вигоду, підприємство, що робить ставку на суперництво, як стимул для робітників, знищить необхідну атмосферу довіри.

Іншою поширеною «цінністю», яка, насправді, є руйнівною, Папа назвав принцип, згідно з яким блага розподіляються виключно з огляду на заслуги. Не зважаючи на деякі позитивні аспекти, такий підхід легітимізує нерівність, оскільки «інтерпретує таланти людей не як дар, але як заслуги». В такій системі бідного вважають недостойним, отож – винуватим, а «якщо бідність вважається провиною бідного, то багаті почуваються звільненими від необхідності щось робити».

Четверте запитання поставила безробітна. Коментуючи її ситуацію, Святіший Отець зазначив, що людина, яка втратила працю, відчуває, шо втрачає гідність, і такі самі відчуття має той, хто, не маючи можливості знайти іншу добру роботу, почувається змушеним приймати помилкові рішення, погоджуючись на «негідну працю», пов’язану, наприклад, з порнографією, азартними іграми, визискуванням довкілля. Не додають гідності й такі ситуації, коли людина має добрий заробіток ціною змішування праці й особистого життя.

«Парадоксом нашого суспільства є співіснування зростаючої кількості людей, які б хотіли працювати й не знаходять праці, і тих, які багато працюють і хотіли би працювати менше, але не можуть, бо є немовби купленими своїми підприємствами», – сказав Папа, вказуючи на те, що праця стає «сестрою» лише тоді, коли поруч є вільний час. Адже праця без вихідного стає працею рабською. Одночасно, для того, щоб могти святкувати святковий день, необхідна впевненість у завтрашньому дні, в можливості працювати.

Святіший Отець також поділився думками про те, що «ідолом нашого часу стало споживацтво». Комерційні центри, відчинені 24 години на добу 7 днів на тиждень стали немовби новими святилищами, які обіцяють спасіння. В цьому також, за словами Глави Католицької Церкви, полягає коріння кризи праці в наших суспільствах. Адже «гедоністичне суспільство, яке бачить і прагне лише споживання, не розуміє цінності труду й поту, а тому не розуміє праці. Всі ідолопоклонства є досвідом чистого споживацтва: ідоли не працюють».

Як підсумував Папа, «не повернувши культуру, яка шанує труд і піт, не створимо нових підходів до праці й надалі мріятимемо лише про споживання простих приємностей. Праця – центр кожного суспільного договору, а не засіб для уможливлення споживання».








All the contents on this site are copyrighted ©.