Читати статтю Accéder au menu

соціальні мережі:

RSS:

Радіо Ватикану

голос Папи і Церкви в діалозі зі світом

Іншою мовою:

Суспільство \ Справедливість і мир

Римські Архиєреї та захист релігійної свободи (5)

Папа Венедикт XVI в ООН - ANSA

31/05/2017 11:53

Далі ведемо цикл роздумів на тему «Римські Архиєреї та захист релігійної свободи. Від Папи Пія ХІ до Франциска».

Попереднього разу було сказано, що розвиток та поширення релігійної свободи, зокрема, в антитоталітаристському ключі, було однією з ознак понтифікату святого Івана Павла ІІ, а відстоювання права на релігійну свободу стало одним з головних напрямків дипломатичної діяльності Святого Престолу, до яких на початку 90-х років минулого століття додався також захист абсолютної пошани до людського життя, наголошуючи на тому, що саме на ньому спирається вся конструкція прав людини.

Папа Венедикт XVI ще більше поглибив бачення прав в універсалістському ключі, відкидаючи будь-яку форму спрощення, пов’язану з культурним контекстом чи часовими рамками. До загальнолюдських прав він зараховував також і релігійну свободу, що «дає змогу людям прямувати вперед своїм шляхом віри та в пошуках Бога у цьому світі», стверджуючи це в промові до дипломатичного корпусу на початку 2012 року й додаючи, що релігійна свобода є першим з-поміж прав людини, оскільки є вираженням найглибшої дійсності людської особи.

Папа Ратцінґер, посилаючись на спадщину свого попередника святого Івана Павла ІІ, зазначав, що право на релігійну свободу є лакмусовим папірцем для перевірки пошани до всіх інших прав, оскільки належить до сфери права-обов’язку кожної людини шукати істину й не зазнавати примусу діяти проти власного сумління. Одночасно, сама ж суспільна природа людської істоти вимагає того, щоб вона могла виражати назовні свої внутрішні акти віри, спілкуватися з іншими в релігійній матерії та визнавати свою релігію у спільнотний спосіб. У цьому світлі краще розуміємо соціальну важливість релігійної свободи, яка не обмежується виключно свободою культу.

Зустрічаючись 2006 року з Президентом Італійської Республіки, Папа Венедикт XVI підкреслював: «Вважати, що для гарантування права на релігійну свободу вистачить не чинити насильства чи не втручатися в особисті переконання або обмежитися пошаною до вираження віри, що відбувається в місцях культу, є спрощенням». Отже, належне пошанування релігійної свободи, як стверджує декларація «Dignitatis Humanae», включає також заанґажування з боку цивільної влади в те, щоб створити умови для розвитку релігійного життя, аби громадяни дійсно мати змогу здійснювати свої права, що випливають з релігії, та виконувати відповідні обов’язки, а суспільство, щоб втішалося благами справедливості й миру, що походять із вірності людей Богові та Його святі волі.

Саме це, в дуже відмінних контекстах останніх років, спонукало дипломатичну діяльність Святого Престолу виразно анґажуватися у захист релігійної свободи як у сфері двосторонніх стосунків, так і на міжнародній арені, в контексті міжнародних організацій, з особливою уважністю до складної дійсності у Святій Землі та на всьому Близькому Сходові. Конкретно це означає, насамперед, забезпечення здійснення релігійної свободи віруючими, адже, як стверджував Папа Венедикт у згаданій промові до послів, акредитованих при Святому Престолі, «надто часто з різних причин це право досі обмежуване», а в немалій кількості країн «християни позбавлені фундаментальних прав та витіснені за борт громадського життя, в той час як ще інші зазнають актів насильства проти своїх храмів та помешкань. Іноді вони змушені залишати країни, в розбудову яких вони зробили свій внесок, задля постійного напруження та політичних дій, які нерідко намагають вчинити їх другорядними глядачами національного життя».

Але також і там, де панують принципи пошани й толерантності, необхідно сприяти пошані до всіх релігійних переконань та форм їх здійснення, як також до символів, що характеризують релігійну приналежність. Одночасно, не слід забувати про голос, який підносили Римські Архиєреї проти викривлених форм релігійності, як сектантство і фундаменталізм, які є так само загрозливими для релігійної свободи і які Папа Ратцінґер назвав «сучасними явищами забуття про Бога, що ґрунтуються на фальсифікації самої ж релігії». (Промова до дипломатичного корпусу, 7 січня 2013).

31/05/2017 11:53