Римські Архиєреї та захист релігійної свободи (6)

Папа Франциск в одній із промов під час візиту до США 2015 року пригадував, що релігійна свобода є «фундаментальним правом, яке формує спосіб того, як ми особисто та соціально взаємодіємо з нашими близькими, релігійне бачення яких відрізняється від нашого». Застановою над внеском Папи Франциска завершуємо цикл передач на тему «Римські Архиєреї та захист релігійної свободи. Від Папи Пія ХІ до Франциска» на основі однойменної доповіді архиєпископа Поля Річарда Ґаллаґера.

З вищенаведених слів можемо зрозуміти велике значення, яке Святий Престол надає релігійній свободі та своїм постійним зусиллям, спрямованим на те, щоб держави й міжнародні організації присвячували їй належну увагу, як суттєвому параметрові для оцінки рівня свободи в суспільстві та як критерієві для перевірки стану здоров’я демократії.

Протягом останнього періоду на всесвітньому рівні, не виключаючи також і Європу, ми стаємо свідками того, як пошана до релігійної свободи постійно порушується, так що стан цієї фундаментальної свободи викликає стурбованість, в різних випадках досягнувши рівня відкритого переслідування, в якому першими жертвами дедалі частіше стають християни, але не лише вони. Вирішальні фактори таких ситуацій, що викликають занепокоєння, зводяться до існування авторитарних і недемократичних держав. Але до цього додається констатування того, що й у багатьох країнах з давніми демократичними традиціями релігійний вимір сприймається з деякою підозрою, як з огляду на причини, пов’язані з багатокультурним контекстом, так і з огляду на ідеологічне утвердження секуляристського бачення, згідно з яким релігії представляють форму субкультури, що є носієм минулого, через яке необхідно переступити.

У цьому контексті забувається про те, що історичною та вистражданою заслугою саме християнства є створення, відокремивши кесареве від Божого, можливості розвитку світської держави, не як держави повністю вирваної з релігії, чи агностичної держави, але як держави, яка усвідомлює цінність релігійного досвіду своїх громадян, гарантує кожному можливість жити ним згідно з власним сумлінням. І це повинно відбуватися як на індивідуальному та на спільнотному рівнях, однаково шануючи також і тих, які не визнають жодного посилання на трансцендентність.

Як стверджував Папа Франциск, приймаючи у Ватикані Глав держав і урядів країн Європейського Союзу з нагоди 60-річчя «Римських угод», у нашому багатокультурному світі «ці цінності й надалі знаходитимуть повноправну участь лише тоді, коли зуміють зберегти життєдайний зв’язок із корінням, яке їх породило. У плідності цього зв’язку полягає здатність побудувати дійсно світські суспільства, вільні від ідеологічних протиріч, в яких своє природне та автохтонне місце знаходять як віруючий, так і невіруючий».

На жаль, також і в Європі відзначаємо тривожне зростання форм нетолерантності та випадків дискримінації щодо християн. Лише за 2014-2015 рік Організація з дослідження нетерпимості й дискримінації християн в Європі отримала приблизно 1700 сигналів про випадки нетерпимості та дискримінації. Не кращою ситуація є в міжнародній сфері.

Дуже часто ми є свідками такого протиріччя, як вимоги свободи для всіх, в ім’я чого свободу заперечується для певних груп, в основному, релігійних. Отож, саме на інституціях лежить обов’язок протидіяти будь-яким формам дискримінації, що ґрунтуються на релігійному спрямуванні та, в позитивній перспективі, підтримувати та захищати релігійну свободу в той самий спосіб і тими самими засобами, які застосовуються для захисту кожного іншого фундаментального права.

Звертаючись до Парламентської Асамблеї Ради Європи 25 листопада 2014 року в Страсбурзі, Папа Франциск стверджував, що «релігії та суспільство покликані взаємно просвічуватися, підтримувати та, якщо це необхідно, навзамін очищуватися від ідеологічних ектремізмів, в які можуть упасти. Все європейське суспільство не може не почерпнути користі із оживленого взаємозв’язку між обома сферами, як для того, щоб долати релігійний фундаменталізм, який є, насамперед, неприятелем Бога, так і для запобігання “зредукованому” розумові, що не чинить людині честі».

Святий Престол, зі свого боку, підтримує нагоди для безпосереднього та інституційного діалогу між громадською владою та між релігійними конфесіями. Це стосується як державного рівня, так і регіональних влад та міжнародних організацій. Такий діалог особливо важливий у багатополярному суспільстві, адже якщо релігії перестають були частиною вирішення, то дуже легко перетворюються в частину проблеми.

Сучасний світ переживає серйозну міжнародну кризу. Чималу загрозу перед обличчям цих явищ становить замкненість у собі, піддавшись «глобалізації байдужості», яку неодноразово викривав Папа Франциск. Тому залишається актуальною необхідність чувати над релігійною свободою, пригадуючи про важливість її здійснення, як фундаментального права, необхідного для будування майбутнього миру та інтеграції між народами й культурами.