Папа: Християнське свідчення – сіль землі та світло світу

Бути світлом і сіллю для своїх ближніх, прославляючи Бога своїм життям, закликав вірних Папа Франциск, коментуючи під час ранкової проповіді у вівторок, 13 червня 2017 р., Христові слова про те, що учні повинні бути сіллю землі та світлом для світу. А в контексті читання з другого Послання святого Павла до Коринтян він наголосив на конкретності євангельської благовісті, яка вимагає рішучого «так».

Святий Павло писав: «Наше слово до вас не є “Так” і “Ні”. Бо Син Божий, Ісус Христос, що Його ми вам проповідували, не був “Так” і “Ні”; в Ньому лише “Так” було». Тож проповідник підкреслив, що Євангельське звіщення є «вирішальним» і не передбачає відтінків між «так» і «ні», які лише ведуть до того, що людина починає шукати «фальшиву безпеку».

«В Ісусі немає “ні”, але завжди “так” на славу Отця. Але також і ми, – сказав Святіший Отець, – беремо участь у цьому Ісусовому “так”, оскільки Він помазав нас, викарбував у нашій душі печать, давши “завдаток” Святого Духа. Той Святий Дух приведе нас до остаточного “так” і до сповнення нашого життя. І цей же Святий Дух допомагає нам ставати сіллю та світлом, тобто, веде нас до християнського свідчення».

Призначенням світла, як зауважив далі Папа, коментуючи слова Ісуса, є освітлювати, а тому той, хто приховує світло, «дає антисвідчення», шукаючи схованку в наставленні «трохи так і трохи ні». Така людина має світло, але не ділиться ним, не показує його, а тому «не віддає слави Отцеві, що в небі». Подібно стається зі сіллю, яку ця людина затримує, не ділиться нею з метою запобігати зіпсуттю.

«Так – це так», «ні – це ні». Христос навчав нас, що наші слова повинні бути рішучими, а все інше – від лукавого. І саме таке наставлення «впевненості та свідчення» Господь доручив «Церкві та всім охрищеним», – підкреслив проповідник, пояснюючи:

«Впевненості у сповненні обітниць у Христі: все сповнилося в Ісусі. Та свідчити іншим про дари, які ми отримали від Бога через Христа, Який помазав нас Святим Духом саме задля свідчення. В цьому й полягає буття християнином: просвічувати і, немов сіль, допомагати тому, щоб звіщення та люди не псувалися. А коли світло ховається, а сіль втрачає смак, тоді слабне свідчення. Це трапляється тоді, коли не приймаємо помазання, не приймаємо печаті, отого “завдатку Духа”, який носимо в собі. Це трапляється тоді, коли не приймаємо того Ісусового “так”».

За словами Святішого Отця, християнська пропозиція є «дуже простою», але, одночасно, дуже «рішучою та прекрасною», даючи нам надію. А тому варто запитувати себе: «Чи я є світлом для інших? Чи я є сіллю для ближніх, яка присмачує життя та захищає від зіпсуття? Чи я тримаюся Ісуса Христа, Який є “Так”? Чи відчуваю Його помазання, Його печать? Чи усвідомлюю оту впевненість, вершину якої досягнемо в небі, але вже тут маємо її “завдаток”, яким є Святий Дух?».