Папа в 25-річчя своїх єпископських свячень: вставай, дивись, живи надією

На потрійному Божому наказі: «Вставай! Дивись! Живи надією!» зосередив свою проповідь Папа Франциск, під час подячної Святої Меси з нагоди 25-річчя єпископських свячень, відслуженої у вівторок 28 червня 2017 р., в Паулінський каплиці у Ватикані.

20 травня 1992 року святий Папа Іван Павло ІІ призначив 55-річного отця Хорхе Берґольйо, ТІ, тодішнього ректора Вищої колегії святого Йосифа в Сан-Міґель (Аргентина) єпископом-помічником Буенос-Айреса, з титулярним осідком Ауки. Архиєрейські свячення відбулись 27 червня того ж року в катедральному соборі Буенос-Айреса, а головним святителем був архиєпископ-митрополит, кардинал Антоніо Квараччіно, після смерті якого в 1988 році він став архиєпископом Буенос-Айреса, займаючи цей пост до вибору на Вселенського Архиєрея 2013 року.

Кардинал Анджело Содано, декан Колегії кардиналів, привітав Святішого Отця від імені п’ятдесятки присутніх кардиналів, висловлюючи глибоку молитовну близькість та спільність Вселенському Архиєреєві, який в цьому особливому історичному моменті покликаний керувати Церквою.

В імпровізованій проповіді Папа Франциск, коментуючи перше літургійне читання, звернув особливу увагу на три накази, які знаходимо у описі діалогу, який Господь вів з Авраамом: встати, поглянути й надіятись. Господь велить Авраамові почати місію: «Встань, зведи свої очі й подивись на горизонт: там немає жодних стін. Сподівайся! Надія не має кордонів, вона – відкритий горизонт», – сказав проповідник.

Далі він мовив: «У момент покликання Авраам був більш-менш нашого віку: він збирався на відпочинок... Він починає в цьому віці; літня людина, обтяжений роками, старістю, яка несе з собою болі й недуги... Господь закликає його немов юнака або скаута встати й вирушити в дорогу: “Вставай, іди! Зведи свої очі й сподівайся!” Це Боже Слово стосується і нас, що маємо приблизно ті ж літа, що й Авраам».

Святіший Отець наголосив, що дехто обвинувачує, що в Церкві панує геронтократія, тобто,  «влада старців», але покликанням пастирів є бути «дідусями», які діляться з молодими своїми мріями. «Господь каже нам,  – підкреслив Папа Франциск, –  що ще не настав час прощатися із земним життям і перегорнути останню сторінку своєї історії. Бог заявляє, що наша історія наново відкрита і буде такою аж до самого кінця; вона відкрита завдяки нашій місії, визначеній Божим наказом встати, дивитися і надіятись».

«Ми – не старійшини-геронти, а дідусі, – вказав Святіший Отець, – і якщо ми самі цього не відчуваємо, то повинні молитися про таку Божу милість. Ми – дідусі, на яких дивляться внуки; дідусі, які повинні ділитися з ними сенсом життя і своїм досвідом. Дідусі, які не закрились у меланхолії власної історії, але відкриті, щоб своєю історією ділитися з іншими. І тому для нас накази “встати, дивитися і надіятися” називаються словом “мріяти”. Ми – дідусі, покликані мріяти й дарувати свої мрії сьогоднішній молоді: вона має в цьому потребу, бо візьме від наших мрій силу пророкувати і здійснювати своє завдання».

Перед уділенням Апостольського благословення Вселенський Архиєрей подякував кардиналам за спільну молитву й братерську єдність, попросив пробачення за свої гріхи та молитися за його витривалість у вірі, надії й любові.