2018-03-11 14:45:00

“Amoris laetitia”. З Папою Франциском про радість любові (8)


Попереднього разу ми читали від 19 до 26 пункту першого розділу Апостольського напоумлення Папи Франциска «Радість любові», де розповідалось про різного роду труднощі, які мають місце в сімейному та родинному житті і про небайдужість Ісуса щодо тих гірких життєвих реалій; а також про працю, як одну із фундаментальних складових сімейного співжиття, брак або нестабільність якої може завдати удару чи порушити гармонію подружнього та родинного життя. Сьогодні завершуємо наше ознайомлення з першим розділом, що називається «У світлі Божого Слова».

Останні чотири пункти першого розділу об’єднує назва «Ніжність обіймів». Спершу Вселенський Архиєрей пригадує про те, що Ісус Христос впроваджує «розпізнавальний знак», по якому люди зможуть розпізнати Його учнів, а ним є закон любові та дарування себе іншим (пор. Мт. 22, 39; Ів. 13, 34), і цей знак ми в особливий спосіб бачимо на прикладі батьків, які своїм життям дають свідчення своєї любові до дітей: «Ніхто неспроможний любити більше, ніж тоді, коли він за своїх друзів своє життя віддає» (Ів. 15, 13).

Плодом любові є також милосердя та прощення, що є надзвичайно важливими у подружньому та родинному житті. У цій перспективі дуже промовистим є біблійний епізод про перелюбницю, яку впіймали на зраді і привели до Ісуса, щоб Він її осудив. Проте, Спаситель не засуджує бідну жінку, але запрошує її розпочати нове гідне життя (див. Ів. 8, 1-11).

Продовжуючи свої роздуми про плоди любові, Глава Католицької Церкви підкреслив, що у сьогоднішній час, позначений непогамовними та поверхневими міжособовими стосунками, дуже мало уваги приділяється іншій чесноті, яка є не менш важливою у християнському досвіді подружнього та сімейного співжиття, а саме – ніжності. На сторінках Святого Письма маємо багато описів стосунків Бога з людиною, які відображають батьківську та материнську ніжність. Часто використовуються також і порівняння ніжності матері до своєї дитини, вказуючи на свідому інтимність, а не лише на біологічну близькість.

Ось яке порівняння використовує Псалмоспівець в розмові з Господом: «Я втихомирив і заспокоїв мою душу, немов дитятко на руках у матері своєї, немов дитя – душа моя у мене» (Пс. 131, 2). Паралельно варто пригадати уривок з книги пророка Осії, де пророк вкладає в Божі уста наступні слова: «Коли Ізраїль був дитятком, я полюбив його […] Я вчив (його) ходити, брав його за руку […] Я притягав його мотузками доброти, – поворозами любові. Я був для них, неначе ті, які здіймають ярмо в них із шиї. Я нахилявсь над ними й давав їм їсти» (Ос. 11, 1. 3-4).

Таким поглядом віри та любові, благодаті та заанґажування, людської сім’ї та Пресвятої Трійці, вдивляймось в сім’ю, яку Святе Письмо ввіряє у руки чоловіка, жінки та дітей, щоб вони творили спільноту осіб на зразок єдності Отця, Сина та Святого Духа. Прокреативна та виховна місія батьків є, у свою чергу, відображенням сотворюючої сили Господа Бога. Сім’я покликана разом розділяти щоденну молитву, читання Божого Слова та Євхаристійну Жертву, щоб зростати у любові та ставати справжнім храмом, домашньою церквою, у якій живе Святий Дух.

Як навчає Папа Франциск у 30-му пункті, що є останнім першого розділу його Апостольського напоумлення, кожна сім’я повинна мати перед собою Пресвяту Родину з Назарету як ікону сім’ї, вдивляючись у те, як вона долала щоденні труднощі та негаразди на своєму шляху, зокрема тоді, коли була змушена втікати від переслідувань царя Ірода, адже сьогодні так багато родин переживають подібну трагічну долю міграції. За прикладом євангельських волхвів, сім’ї покликані споглядати Дитятко Ісуса та Його Матір, віддаючи Йому поклін та адоруючи Його (див. Мт. 2, 11).

Як і Пресвята Богородиця, сім’ї запрошені сміливо та у спокої переживати усі виклики свого сімейного життя, як сумні, так і радісні його моменти; а також зберігати у своєму серці та роздумувати над чудесним діянням Бога (див. Лк. 2, 19. 51). Не варто забувати, що Пречиста Діва Марія може допомогти кожній сім’ї розпізнати Божу волю та Боже повчання у різних сімейних ситуаціях щоденного життя.

Цим пунктом ми завершили наше читання першого розділу папського напоумлення «Радість любові», у якому Святіший Отець запропонував приглянутись спершу до Святого Письма, що населене багатьма «родинами, поколіннями, історіями любові та родинних криз» (8); й у світлі цих даних запропонував поглянути на родину не як на абстрактний ідеал, але як на завдання, яке слід виконати, що виражається через ніжність, любов та народження та виховання дітей.








All the contents on this site are copyrighted ©.