“Amoris laetitia”. З Папою Франциском про радість любові (11)

У світлі другого розділу Апостольського напоумлення Папи Франциска “Amoris Laetitia”Однак, продовжуємо придивлятись до подружжя та сім’ї у наш час та до викликів, які стоять перед ними. Отож, читаємо наступні пункти цього папського документу (41-44).

Отці Синоду Єпископів зауважили, що сьогодні спостерігаємо тенденції культури, які немов би накидають «чуттєвість без границь», тобто нарцистичну чуттєвість, нестабільну та перемінливу, що не завжди допомагає людині у її дозріванні. За словами учасників Синоду, сьогодні викликає неспокій також поширення порнографії та комерціалізації тіла, чому, зокрема, сприяє невідповідне використовування Інтернету, як також дійсність тих людей, які змушені займатися проституцією. В таких умовах подружні пари, іноді, почуваються невпевнено та їм важко знайти шлях для зростання. Багато віддають перевагу тому, щоб залишитись на первинних етапах емоційного та статевого життя.

Криза подружньої пари дестабілізує сім’ю та через розстання та розлучення може мати серйозні наслідки для дорослих, дітей та суспільства, ослаблюючи особи та суспільні зв’язки. Часто із криз подружнього життя люди пробують вийти за допомогою швидких способів та без мужньої терпеливості, випробування, взаємного прощення, примирення та жертовності. Розірвання стосунків дають початок новим зв’язкам, новим парам, новим союзам та новим подружжям, утворюючи, таким чином, складні для християнського вибору сімейні ситуації та проблеми.

У 42 пункті свого Апостольського напоумлення «Радість любові» Глава Католицької Церкви звертає також увагу на проблему демографічної кризи, яка спровокована антинароджувальною ментальністю та підтримувана всесвітньою політикою у сфері репродуктивного здоров’я. Ця криза не лише не забезпечує послідовність поколінь, але й несе загрозу економічного занепаду та втрати надії на майбутнє. Крім того, на народжуваність мав великий вплив розвиток біотехнологій. До цього можуть бути додані теж й інші фактори, такі як «індустріалізація, сексуальна революція, страх перенаселення, економічні проблеми…» Суспільство споживацтва здатне навіть відмовити людей від народжування дітей лише заради збереження особистої свободи та способу життя.

Правильне сумління подругів, щиро відкритих у своєму подружжі на дар життя, іноді може скерувати їх на обмеження кількості дітей з дуже серйозних причин, проте, Церква завжди й усіма своїми силами відкидає примусове втручання держави, скероване на поширення контрацепції, стерилізації та, тим більше, абортів. Усі ці заходи є неприйнятними навіть у тих країнах, де народжуваність є дуже високою, однак, бачимо, що сьогодні політики заохочують до цих заходів навіть там, де є наглядною демографічна криза.

Іншою проблемою, на яку звернув увагу Вселенський Архиєрей, є послаблення віри та релігійної практики, що в деяких суспільствах має негативні наслідки для сімей і дедалі частіше залишає їх на одинці із їхніми проблемами. Як підкреслили Отці Синоду: «одним із найбільших проявів бідності в актуальній культурі є самотність, плід відсутності Бога в житті людей і результат крихкості стосунків». Присутнє також загальне відчуття безсильності перед обличчям соціально-економічної дійсності, яке часто розбиває сім’ї.

Нерідко сім’ї відчувають себе залишеними та позбавленими уваги з боку інституцій. Усе це має негативні наслідки для організації суспільства: від демографічної кризи до проблем у сфері виховання, від небажання прийняти нове життя до ставлення до присутності похилих віком осіб як до тягаря; і аж до поширення емоційної нестабільності, яка, іноді, може проявлятись навіть через насильство. Власне, держава є відповідальною за те, щоб утворити законодавчі умови та місця праці, які б гарантували молоді майбутнє та допомагали їй здійснювати плани щодо закладення сім’ї.

Часто люди відкладають формалізацію своїх стосунків з причини браку гідного або відповідного житла. Папа пригадує, що кожна сім’я «має право на гідне, придатне для життя родини помешкання, пропорційне до числа її членів, в місцевості, що забезпечує фундаментальні послуги для життя сім’ї та суспільства». Сім’я та дім – це взаємопов’язані поняття. Тому, потрібно відстоювати права сімей, а не лише особи. Сім’я – це благо, яким суспільство не може нехтувати, а повинно його захищати. Захист цих прав – це пророчий заклик на користь інституції сім’ї, яка повинна бути пошанована та захищена від усяких проявів узурпації, зокрема, в контексті сьогодення, коли сім’ї, як правило, відводиться мало місця в політичних проектах.

Серед різних прав, сім’ї мають право «розраховувати на відповідну сімейну політику з боку органів державної влади в юридичній, економічній, соціальній та податковій сферах». Іноді, сім’ям доводиться долати різні драматичні ситуації, наприклад, з причини хвороби когось із близьких, в той час, як сім’я позбавлена доступу до належних медичних послуг, чи впродовж довгого часу не вдається знайти гідного місця праці. Матеріальні примуси позбавляють сім’ї доступу до отримання освіти, культурного життя та активного соціального життя.

Нинішня економічна система зроджує різні форми соціального виключення. Сім’ї страждають, зокрема, з причини праці, що відзначається нестабільністю, довгим робочим днем, високими вимогами на ринку праці, переїздами, тощо. Усе це не сприяє сім’ї у спільному проведенні часу: подругів між собою та батьків із дітьми, як також не дає можливості щоденно розвивати сімейні стосунки.