2018-05-13 10:04:00

“Amoris laetitia”. З Папою Франциском про радість любові (17)


Попереднього разу ми ознайомилися з другою частиною третього розділу Апостольського напоумлення Папи Франциска “Amoris Laetitia”, де Святіший Отець пригадує вчення про подружжя та сім’ю в документах Церкви. А сьогодні, продовжуючи читання третього розділу цього папського напоумлення, розглянемо наступну частину, яка називається «Святе Таїнство Подружжя».

У 71-му пункті Глава Католицької Церкви пригадує, що святе Письмо та Передання відкривають нам шлях до пізнання Пресвятої Тройці, Яка об’являється нам в характерних рисах сім’ї. Сім’я – це образ Бога, Який є єдністю осіб. Під час Хрищення Спасителя в Йордані голос Бога-Отця називає Ісуса Своїм Улюбленим Сином, і в цій любові нам дано впізнати Святого Духа. Ісус, Який примирив у Собі все та викупив людину з гріха, не лише повернув подружжю та сім’ї їхню первинну форму, але й підняв подружжя до гідності Святого Таїнства, порівнюючи любов між чоловіком та жінкою до Своєї любові до Церкви. В людській сім’ї, об’єднаній Христом, відновлено образ та подобу Пресвятої Тройці, того таїнства, з якого виливає кожна справжня любов. Від Христа через Церкву подружжя та сім’я отримують благодать Святого Духа, щоб свідчити Євангеліє Божої любові.

Святе Таїнство Подружжя не є суспільним договором, порожнім обрядом чи лише зовнішнім знаком обов’язків, які на себе приймають подруги. Це Таїнство є даром для освячення та спасіння подругів, оскільки їхня приналежність один одному є реальним відображенням, за допомогою сакраментального знаку, стосунків Христа із Церквою. Тому для Церкви подруги – це постійне пригадування про те, що трапилось на хресті; один одному та для своїх дітей вони є свідками спасіння, учасниками якого їх вчиняє Святе Таїнство Подружжя. Подружжя – це покликання, оскільки воно є відповіддю на особливий поклик жити подружньою любов’ю як недосконалим знаком любові Христа та Церкви. А тому, рішення одружитись та укласти сім’ю повинно бути плодом розпізнання свого покликання.

Далі Вселенський Архиєрей підкреслив, що взаємне дарування себе один одному, що лежить в основі сакраментального подружжя, вкорінене у благодаті Святого Таїнства Хрищення, яке встановлює фундаментальний союз кожної людини з Христом у Церкві. Вступаючи у подружній союз, у взаємному прийнятті та з Божою благодаттю подруги обіцяють себе однин одному як цілковитий дар, обіцяють вірність та відкритість на життя. Подруги визнають, що конститутивними елементами їхнього подружжя є Божі дари, та приймають взаємні зобов’язання в Боже ім’я і перед обличчям Церкви. Дякуючи благодаті Святого Таїнства подружні зобов’язання є простішими до виконання.

Папа теж зауважує, що Церква скеровує свій погляд на подружжя, як на серце всієї сім’ї, яка, в свою чергу, дивиться на Ісуса. Святе Таїнство Подружжя не є «чимось» або «примусом», адже, в дійсності, сам Христос виходить назустріч християнському подружжю через це Святе Таїнство. Він залишається з ними та дає їм силу слідувати за Ним, беручи на себе свої хрести, піднімаючись після упадків, прощаючи однин одному, носячи тягарі один одного.

Християнське подружжя – це знак, який не лише показує наскільки Христос полюбив Свою Церкву у Союзі, скріпленому хрестом, але який уприсутнює цю любов в єдності подругів. Єднаючись в одне тіло, подруги представляють заручини Божого Сина з людською природою. Тому, в радостях їхньої любові та їхнього сімейного життя Він дає їм уже тут, на землі, передсмак подружнього бенкету Агнця. Хоча аналогія між парою чоловіка та жінки і Христа та Церкви є недосконалою аналогією, подруги запрошені призивати Господа у молитві, щоб Він влив Свою любов в обмежені рамки їхніх шлюбних стосунків.

У 74-му пункті, Єпископ Риму заторкнув питання статевого співжиття у подружжі, вказуючи на те, що статеве єднання, яке подруги здійснюють в людський спосіб і яке освячене Святим Таїнством, є, у свою чергу, для чоловіка та дружини шляхом зростяння у житті благодаті. Цінність тілесного єднання виражена у словах згоди, за допомогою яких подруги взаємно себе приймають та дарують один одному, щоб розділити один з одним усе своє життя. Тому на сесксуальне життя подругів слід дивитись у цій перспективі, вивільняючи його від будь-якої двозначності.

Однак, в дійсності, усе спільне життя подругів, уся мережа їхніх стосунків між собою та з їхніми дітьми і світом, буде наповнена та зміцнена благодаттю Святого Таїнства Подружжя, яке витікає з Таїнства Втілення та Пасхи, в яких Бог виявив усю Свою любов до людства та тісно з ним з’єднався. Вони ніколи не будуть самотужки долати виклики та ніколи не будуть залишені виключно на свої власні сили. Подруги покликані відповідати на Божий дар своїм зобов’язанням, своєю креативністю, стійкістю та щоденною боротьбою, але вони завжди можуть прикликати Святого Духа, Який освятив їхній подружній союз, просячи Його благодаті для подальшого прямування спільним життям.

У 75-му пункті Папа пригадав, що згідно із традицією Латинської Церкви, служителями Святого Таїнства Подружжя є самі подруги, які виявляють однин одному свою взаємну згоду та взаємно себе дарують та приймають. Їхня згода та тілесне єднання – це знаряддя Божого діяння, що вчиняє із них одне тіло.

У Святому Таїнстві Хрищення була освячена їхня здатність до об’єднання в подружжі як Господніх служителів, щоб відповісти на Боже покликання. Тому, коли подруги, які не є християнами, приймають Хрищення, їм не потрібно відновлювати подружню згоду, вистарчає того, що вони її не відкидають; і від моменту їхнього Хрищення їхній подружній союз до цього часу не сакраментальний, стає Святою Тайною. Канонічне право визнає дійсними також і деякі подружжя, які були укладені без участі законного священика.

Природній зв’язок чоловіка та жінки був піднесений Ісусом Христом до гідності Святого Таїнства, а тому, між хрищеними чоловіком та жінкою не може бути іншого дійсного подружжя, як тільки сакраментальне, тобто, яке є Святою Тайною. Церква може вимагати, щоб подружня згода була дана публічно, при свідках, а також може ставити інші умови, однак, усе це не впливає на те, що подруги є служителями цього Святого Таїнства та не применшує центрального значення подружньої згоди, яка зумовлює сакраментальний зв’язок чоловіка та дружини. А у Східних Церква великий наголос ставиться також й на благословенні священиком, яке вимагається, за винятком деяких ситуацій, для дійсності подружжя.                 








All the contents on this site are copyrighted ©.