Папа: Серед найгустішої пітьми Святий Дух пробуджує найсвітлішу святість

Святий Дух, входячи навіть у немислимі ситуації, перемінює їх, змінюючи серця та змінюючи події. Цим двом аспектам переміни у Святому Дусі Папа Франциск присвятив свою проповідь, яку він виголосив у неділю, 20 травня 2018 р., з нагоди урочистості П’ятидесятниці, очолюючи Святу Месу в базиліці Святого Петра.

Немов подих бурхливого вітру

Святіший Отець зазначив, що в першому читанні, яке було взяте з Діянь Апостолів, Святого Духа в день П’ятидесятниці порівняно до пориву бурхливого вітру. Цей образ, за його словами, вказує на «велику силу, яка змінює дійсність», і подібно до того, як вітер приносить погодні зміни, так «Святий Дух на іншому рівні робить щось схоже: Він є Божою силою, що перемінює світ».

Святий Дух перемінює серця

Прощаючись з учнями, Ісус сказав їм: «Отримаєте силу Святого Духа та будете моїми свідками». Як зауважив Папа, під час П’ятидесятниці сталось саме це: «учні, раніше перелякані, що ховалися за зачиненими дверима навіть і після воскресіння Учителя, були перемінені Святим Духом» та почали свідчити Ісуса.

«Святий Дух відкриває серця, запечатані страхом. Він перемагає спротив. Тому, хто вдовольняється напівмірами, показує розмах дару. Розширяє вузькі серця. Підштовхує до служіння того, хто вмостився в зручностях. Спонукає прямувати вперед того, кому здається що він вже прибув. Розбуджує мрії в того, хто уражений літеплістю. Ось у чому полягає переміна серця», – сказав Папа, зауважуючи, що досвід показує нам, що «жодні земні спроби перемінити речі не здатні повністю задовольнити серце людини».

Зміни від Святого Духа, натомість, є іншими: вони «не звершують життєві революції навколо нас», але «перемінюють серце», не визволяють раптово від усіх проблем, але «звільняють нас зсередини, щоб їх долати». Святий Дух також «зберігає серце молодим».

Молоде серце

«Молодість, не зважаючи на всі спроби продовжити її, раніше чи пізніше проминає; Святий Дух, натомість, запобігає єдиному шкідливому старінню, яким є внутрішнє старіння. Як? Оновляючи серце, перемінюючи його з грішного в прощене. В цьому – велика переміна: з винуватих Він робить нас праведними, й тоді все змінюється, адже з невільників гріха стаємо вільними, із слуг перемінюємося в дітей, з відкинених – у цінних, з розчарованих – у сповнених надією», – вів далі Святіший Отець, заохочуючи «навчитися того, що слід робити, коли потребуємо справжньої переміни».

За його словами, цього потребує кожен із нас, особливо тоді, коли «наші слабкості гнітять нас, прямувати вперед є важко, а любити здається неможливим». Саме тоді потребуємо Святого Духа, «подателя життя», як визнаємо в Символі віри.

Святий Дух змінює події

Святий Дух, після переміни сердець, змінює події. Подібно до вітру, що віє повсюди, Він «досягає навіть немислимих ситуацій». У Діяннях Апостолів, де «Святий Дух є головною дійовою особою», спостерігаємо «постійний динамізм, багатий несподіванками». Він посилає апостолів до поган, відкриває нові шляхи для євангелізації, а святий Павло, «спонукуваний Святим Духом», ніс благу вість народам, яких ніколи перед тим не бачив.

«Коли присутній Святий Дух, то завжди щось діється, коли Він дихне, ніколи нема штилю», – наголосив проповідник, підкреслюючи, що коли життя наших спільнот входить у період «розслабленості», віддаючи перевагу домашньому спокою понад Божу новизну, це «поганий знак», що вказує на спроби «сховатися від вітру Святого Духа».

Святий Дух робить Церкву молодою

«Коли живемо для самозбереження та не йдемо до далеких, це не є добрий знак. Святий Дух дихає, але ми згортаємо вітрила. Однак, ми неодноразово бачили, як Він вчиняє чудесні речі. Часто, саме в найтемніші періоди, Святий Дух пробуджував найсвітлішу святість! Він – душа Церкви, завжди оживляє її надією, наповняє радістю, оплодотворяє новизною, дарує їй паростки життя», – сказав Святіший Отець, порівнюючи це із народженням дитини в сім’ї, яке позбавляє сну, але приносить радість.

Так само, за словами Папи, Святий Дух приносить до Церкви «присмак дитинства», здійснюючи «постійні відродження». Він постійно нагадує Церкві, що вона, не зважаючи на вікову історію, завжди залишається «юною нареченою, в яку Господь палко закоханий». Тому, слід ніколи не втомлюватися запрошувати Святого Духа, «призивати Його на початку кожної діяльності».

Доцентрова й відцентрова сила

За словами Святішого Отця, унікальна сила змін, яку приносить Святий Дух, є, «так би мовити, одночасно, доцентровою та відцентровою». Доцентровою в тому значенні, що «штовхає все до центру, бо діє в глибині серця», приносячи «єдність у роздробленості, мир серед скорботи, стійкість під час спокус». Він дає нам «внутрішню силу», необхідну для того, щоби прямувати вперед.

Але, одночасно, Він є «відцентровою силою, яка виштовхує все назовні», і Той, Який веде до центру, одночасно, посилає на периферії, до «кожної людської периферії». Об’являючи Бога, спонукає виходити до ближніх.

«Той, хто живе згідно зі Святим Духом, той перебуває в цьому духовному напруженні: він спрямований і до Бога і до світу. Просімо Його, щоб ми були такими», – підсумував Папа, завершуючи проповідь молитвою:

«Духу Святий, бурхливий Божий вітре, повій над нами. Повій у наші серця, щоб ми вдихнули ніжність Отця. Подуй на Церкву й спонукай прямувати до кінців землі, аби принесена Тобою, вона не несла нічого, окрім Тебе. Дихни над світом лагідною теплотою миру та свіжим подихом надії. Прийди, Святий Духу, переміни нас зсередини та онови обличчя землі».