соціальні мережі:

RSS:

Радіо Ватикану

голос Папи і Церкви в діалозі зі світом

Іншою мовою:
Радіо Ватикану

Перша сторінка / Суспільство / Справедливість і мир

Папи миру. Спадщина святих Івана ХХІІІ й Івана Павла ІІ та Папа Франциск (6)


З великим полегшенням у Ватикані та у світі прийняли вістку про завершення Карибської кризи, яка поставила людство над прірвою ядерної війни. Полегшення і задоволення відчув святий Папа Іван ХХІІІ, побачивши, що його заклики до миру принесли результат.

Саме дбання про мирне співжиття між людьми і народами було однією із спонук Другого Ватиканського Собору, про що свідчить інавгураційна проповідь Папи Ронкаллі. А після драматичних подій Карибської кризи у нього ще більше зросло усвідомлення невідкладності заанґажування у справу миру всіх людей доброї волі. З цього усвідомлення через пів року після згаданих подій зродилася енцикліка «Мир на землі», яка виявилася немовби духовним заповітом Святішого Отця, який через два місяці відійшов по вічну нагороду.

Одним з важливих аспектів діяльності святого Івана ХХІІІ під час здійснювання Петрового служіння був пошук шляхів до діалогу зі світом, а також намагання подолати холодну війну. Це, очевидно, стосувалося і взаємин з основними політичними гравцями.

Що стосується взаємин з американським президентом, то можна виокремити чотири події, які вказують на особливий зв’язок Івана ХХІІІ з Кеннеді, який, пригадаємо, був католиком. Першою подією є те, що Кеннеді з прихильністю прийняв посередництво Святішого Отця під час Карибської кризи. Далі слід відзначити вклад американського президента у звільнення з радянських таборів Львівського Митрополита Йосифа Сліпого. Президент Кеннеді особисто презентував енцикліку «Мир на землі» у Бостоні в США. При цій нагоді він зазначив: «Ця енцикліка спонукає мене пишатися тим фактом, що я – католик». Врешті, підтримка вмираючого Папи, висловлена через лист, в якому американський лідер від імені всієї виконавчої влади рішуче відмежовувався від критичних коментарів, які почали з’являлися у пресі щодо папських душпастирських ініціатив.

Дякуючи за допомогу в звільненні архиєпископа Сліпого, Іван ХХІІІ надіслав Кеннеді східну ікону. Складаючи подяку, американський президент розповів, що повісив її у своєму приватному помешканні. Через дипломатичні та церковні канали він повідомив Ватикан про своє бажання особисто зустрітися з Папою. Вже навіть було визначено дату, але погіршення стану здоров’я спричинилося до скасування візиту. Іван ХХІІІ відійнов повічну нагороду 3 червня 1963 року, через півроку застрелено Кеннеді.

Роль «Доброго Папи» у подоланні Карибської кризи не можна оцінити поза спектром взаємин між Ватиканом та Кремлем. Початок 60-х років був позначений відлигою у стосунках між Іваном ХХІІІ та Микитою Хрущовим. Так, 25 листопада 1961 року, рік перед драматичними подіями на Кубі, радянський лідер надіслав Главі Католицької Церкви вітання з нагоди 80-річчя. Наступного дня Папа написав відповідь.

Так розпочинався діалог з Радянським Союзом, слідів якого, однак, не знайдемо в тогочасній пресі. Але саме завдяки цим спробам Папа зміг стати дійсним співрозмовником для радянського керівництва у якості особи, «наділеної загальновизнаним моральним авторитетом».

Питання миру стало одним із ключових моментів понтифікату святого Івана ХХІІІ, чому сприяло усвідомлення небезпеки космічного масштабу, яка могла виникнути в разі можливого застосування ядерної зброї. І в цьому питанні не існує ні культурних, ні віровизнаннєвих границь. У своєму радіозверненні, виголошеному під час загострення Карибської кризи, Папа звертався не лише до католиків, не лише до християн, але «до всіх будівничих миру, всіх тих, які з відкритим серцем трудяться на корить справжнього добра людства».

Вже з перших днів свого понтифікату Іван ХХІІІ сподівався сповільнити хід Холодної війни, вбачаючи також обнадійливі сигнали і з радянського боку, щиро вірячи у те, що втративши 20 мільйонів людей у горнилі другого світової війни, Радянський Союз не може не прагнути миру. Карибська криза дала йому нагоду промовити до ворогуючих таборів, закликаючи переосмислити свою позицію в конфлікті. «Добрий Папа», ведений своєю харизматичною людяністю, намагався наблизитися до кожного, відкидаючи будь-які політичні умовності, стараючись встановлювати взаємини також і з людьми з-за залізної завіси. Не всі, однак, позитивно сприймали таке наставлення, тому останні місяці життя святого Івана ХХІІІ були позначені несправедливими нападами в пресі та жорсткою критикою…
________________________
За матеріалами: Fabrizio Nina, Gasparroni Fausto, “I papi della pace. L'eredità dei santi Roncalli e Wojtyla per papa Francesco”, Rizzioli 2014.