соціальні мережі:

RSS:

Радіо Ватикану

голос Папи і Церкви в діалозі зі світом

Іншою мовою:
Радіо Ватикану

Перша сторінка / Папа Франциск / Документи

Папа Франциск про дбання про спільний дім (19)


«Людський корінь екологічної кризи» – такою є тема третього розділу енцикліки «Славен будь» Папи Франциска, на початку якого він зазначає, що «опис симптомів не принесе жодної користі, якщо не визнаємо людського коріння екологічної кризи». Мова йде про «викривлений спосіб розуміння життя та діяльності людини», який «суперечить дійсності аж до її нищення» (101). «Фундаментальна проблема», за його словами, полягає у «способі, з яким людство прийняло технології та їх розвиток разом з однорідною та одновимірною парадигмою» (106).

«Технократична парадигма також намагається підпорядкувати собі економіку та політику. Економіка приймає будь-який технологічний поступ відповідно до прибутку, не зважаючи на можливі негативні наслідки для людської істоти», – пояснює Святіший Отець, зазначаючи, що людство не засвоїло уроків фінансової кризи і дуже повільно «вивчає лекції знищеного довкілля». В деяких колах стверджується, що актуальна економіка та технології подолають всі проблеми з довкіллям, і що проблеми голоду й бідності розв’яжуться «зростанням ринку».

Як зауважує Глава Католицької Церкви, справа не «в економічних теоріях, яких сьогодні ніхто, можливо, вже не наважиться підтримувати», але в їхньому закоріненні «у фактичному розвитку економіки», що й надалі підпорядкований думці, що «їм вистачить мета максимізації прибутку». «Ті, які не стверджують цього словами, підтримують це діями», коли не переймаються «справедливим рівнем виробництва, кращим розподілом багатств, відповідальним дбанням про довкілля та правами майбутніх поколінь» (109).

За словами Папи, притаманна технологіям спеціалізація стає на заваді «цілісному поглядові». Фрагментарність знань виконує свою функцію, коли йдеться про «конкретне застосування», але часто призводить до «втрати відчуття цілісності, зв’язків, що існують між речами», що й стає на перешкоді визначенню «адекватних шляхів для розв’язання складніших проблем сучасного світу, насамперед, пов’язаних з довкіллям та бідністю, яких не можна розглядати лише з якоїсь однієї точки зору чи в світлі певного типу інтересів». «Наука, яка претендує на те, щоб запропонувати розв’язки великих питань, обов’язково повинна брати до уваги все те, що пізнання породило в інших сферах знання, включно з філософією та суспільною етикою» (110).

«Екологічну культуру неможливо применшити до серії невідкладних та часткових відповідей на проблеми, які виникають у зв’язку із знищенням довкілля, вичерпанням природних запасів та забрудненням. Необхідний відмінний погляд, мислення, політика, виховна програма, стиль життя, які будуть здатні сформувати спротив наступові технократичної поведінки. В протилежному випадку, – зазначає Святіший Отець, – навіть найкращі екологічні ініціативи можуть в кінцевому підсумку знайтись в тій самій глобалізованій логіці» (111).

У світлі цього Глава Католицької Церкви стверджує, що «людська свобода здатна обмежити техніку, спрямувати її та поставити на служіння іншому типові прогресу – здоровішому, гуманнішому, соціальнішому та ціліснішому». В деяких випадках і підходах ми є свідками «визволення з панівної технократичної парадигми», наприклад, коли «спільноти малих виробників віддають перевагу виробничим системам, які є менш шкідливими, підтримуючи не споживацький стиль життя, щастя та співіснування» (112).

Але подекуди, як зауважує Папа, люди перестали вірити у щасливе майбутнє, усвідомлюючи, що «поступ науки та техніки не відповідає поступові людства й історії» і навіть не уявляючи, що можна відмовитися від можливостей, які надають технології. Людство «глибоко змінилося», і «стає важко зупинитися, щоб відновити глибину життя». «Якщо архітектура відображає дух епохи, то мега-структури та будинки серійного типу виражають дух глобалізованої техніки, в якій постійна новизна продуктів поєднується із важкою нудьгою. Не мирімося з цим і не відмовляймося від запитань про мету й сенс кожної речі, – закликає Наступник святого Петра. – В іншому випадку, ми лише будемо легітимізувати фактичний стан і потребуватимемо дедалі більше сурогатів для заповнення пустки» (113).

Підсумовуючи, Святіший Отець вказує на те, що ми стоїмо перед обличчям невідкладності «відважної культурної революції». «Наука й технології, – стверджує він, – не є нейтральними та можуть від початку до кінця включати різні наміри й можливості, можуть вимальовуватися у різних формах. Ніхто не хоче повертатися до печерного віку, але необхідно сповільнити хід, щоби по-іншому подивитися на дійсність, зібрати позитивні та стійкі прояви розвитку, відновивши, одночасно, цінності та великі цілі, знищені непогамовною манією величі» (114).