соціальні мережі:

RSS:

Радіо Ватикану

голос Папи і Церкви в діалозі зі світом

Іншою мовою:
Радіо Ватикану

Перша сторінка / Папа Франциск / Зустрічі та заходи

Папа Франциск з Головними Настоятельками про служіння черниць у Церкві


Комісія, яка дослідить питання, що стосуються дияконського служіння жінок та пояснення причин, чому жінкам не дозволено проповідувати під час Євхаристійного богослуження. Такими, серед інших, були теми розмови Папи Франциска з учасницями пленарної зустрічі Міжнародної Спілки Вищих Настоятельок.

Під час тривалого діалогу, що 12 травня 2016 р. відбувся в залі Павла VI у Ватикані, Святіший Отець, у притаманному йому стилі, експромтом відповідав на запитання, розподілені на чотири блоки, які богопосвячені жінки всього світу визначили, як невідкладні, сподіваючись отримати чіткі відповіді.

Перше питання стосувалося участі жінок у процесах прийняття рішень. Глава Католицької Церкви погодився з необхідністю збільшення відповідальності з боку жінок на різних рівнях, де не вимагається юрисдикція, пов’язана зі свяченнями. За його словами, жіночий погляд може збагатити як процес прийняття рішення, так і етап виконання.

Вказуючи на активну участь в служінні убогим та хворим, в катехизації та багатьох інших церковних служіннях, богопосвячені жінки поставили питання про відкриття для жінок доступу до постійного дияконату, посилаючись на досвід первісної Церкви. Відповідаючи, Папа зазначив, що роль так званих дияконес у первісній Церкві де досі належно не вияснена. Але він висловив готовність скликати комісію, яка займеться цим питанням.

Черниці також запитували Святішого Отця про можливість проповідувати під час Святої Меси. Наступник святого Петра пояснив різницю між проповідуванням під час Літургії Слова, яке може звершувати також будь-яка приготована жінка, посвячена чи мирянка, і проповіддю під час Євхаристійної Літургії, яка пов’язана з очолюванням богослуження, що властиве виключно священикові.

У цьому контексті Папа закликав остерігатися двох спокус: фемінізму, адже жінка має високу гідність в Церкві, що випливає з Хрищення, та клерикалізму, який трапляється тоді, коли священик претендує на те, щоб все вирішувати самому, чому часто сприяє самоусунення інших осіб від справ, бо так, мовляв, зручніше.

Говорячи про краще включення богопосвячених жінок в життя Церкви, Святіший Отець висловив побажання, щоб вони брали активну участь в працях Конгрегації Інститутів богопосвяченого життя та Товариств апостольського життя, як також в усіх інших зустрічах, під час обговорюються питання, які їх стосуються.

Глава Католицької Церкви висловив похвалу материнству, яке богопосвячені жінки здійснюють у Церкві шляхом опіки над жертвами різних форм суспільної маргіналізації, але, водночас, гостро засудив викривлення, які іноді трапляються, коли служіння сестер перетворюється не в дбання про душі, але в працю служниці.

Ряд питань стосувався праці над реформами, які тривають в багатьох Згромадженнях та можливих труднощів канонічного характеру. Папа зазначив, що готовий внести незначні зміни до церковного законодавства, лише щоб це було плодом глибокого розпізнавання з боку компетентних органів.

Говорячи про почуття тимчасовості, яке огортає чимало молоді, стаючи на заваді рішучим життєвим крокам, Святіший Отець вказав на існування цієї проблеми також і в приготуванні до подружжя, про що йде мова у Апостольському Напоумленні «Радість любові». Він також пригадав про досвід святого Вінкентія де-Паолі, який для певних форм служіння віддавав перевагу шляхові тимчасових обітів.

Папа заохотив богопосвячених осіб оберігати цінність убогості, яка допомагає уникнути помилок та викривлення харизм, але це не означає занедбувати добре управління матеріальними благами. Відповідаючи на запитання про те, що деяким черницям з огляду на їхню діяльність роблять закид, що вони є «суспільними активістками», він зазначив, що кожна богопосвячена особа повинна вести молитовне життя, але це, за його словами, не означає «бути мумією».

Святіший Отець теж заохотив богопосвячених жінок виділяти належний час на відпочинок та не занедбувати спілкування з похилими віком та хворими сестрами, адже вони, завдяки досвідові та мудрості, є живою пам’яттю Згромадження.