Misericordia et misera (1)

Добіг до завершення позачерговий Святий Рік, проголошений Папою Франциском з особливим наголосом на Божому милосерді. За підсумками цього періоду благодаті Наступник святого Петра вручив Вселенській Церкві Апостольський лист «Misericordia et misera», в якому дає напрямні на найближчий період. Ознайомимося детальніше з цим документом.

«Misericordia et misera» (Милосердя і нещасна) – це два слова, які використовує святий Августин, розповідаючи про зустріч між Ісусом та перелюбницею, яка описана в Євангелії від святого Івана. На думку Святішого Отця, неможливо було знайти «кращого і послідовнішого» виразу, щоб пояснити «таїнство Божої любові, коли Він виходить назустріч грішникові». «Залишилися лише ці двоє – нещасна і милосердя», – цитує Папа святого Августина, наголошуючи: «Скільки ж милості й божественної справедливості в цій розповіді! Її повчання просвітлює завершення Надзвичайного Ювілею Милосердя, вказуючи шлях, яким ми покликані пройти в майбутньому».

«Цю євангельську сторінку, – пише він, – з повним правом можна взяти за ікону того, що ми відзначали протягом Святого Року, періоду, багатого милосердям, яке й надалі вимагає, щоб його відзначати і ним жити у наших спільнотах. Милосердя, у дійсності, не може бути взяте в дужки в житті Церкви, але становить її суть, що вчиняє видимою й дотичною глибинну істину Євангелія. Все об’являється у милосерді, все розв’язується в милосердній любові Отця».

Коментуючи євангельську розповідь, Святіший Отець зазначає, що жінка-перелюбниця, згідно із Законом, засуджена до каменування, а Ісус, «Своїм проповідуванням і цілковитим даруванням Себе, що приведе Його до хреста, повернув мойсеєвому законові його первісний намір». «У центрі не перебуває закон та законна справедливість, але Божа любов, яка вміє читати в серці кожної людини, щоб зрозуміти найприхованіші прагнення, і яка повинна мати першість понад усім», – наголошує Папа, підкреслюючи, що «в цій євангельській розповіді не зустрічаються абстрактні гріх та судження, але грішниця та Спаситель».

«Ісус поглянув у вічі цій жінці та прочитав її серце: там Він знайшов прагнення знайти зрозуміння, прощення та визволення», – пише далі Святіший Отець, підкреслюючи, що «нужда гріха» була огорнута «милосердям любові». І кожне судження з боку Ісуса «позначене милістю і співчуттям». Тим, які хотіли каменувати її, Ісус відповідає довгою мовчанкою, метою якої є «дозволити промовити голосові Бога у сумліннях як жінки, так і обвинувачів», які випустили каміння з рук та порозходилися.

Після цієї тиші Ісус запитує жінку: «Де вони? Ніхто тебе не судить? То і я тебе не засуджую. Іди, і відтепер більше не гріши». «В цей спосіб, – зауважує Папа, – Він допомагає їй з надією дивитися у майбутнє та бути готовою наново розпочати своє життя; відтепер і надалі, якщо цього забажає, вона може “ходити в любові” (Еф 5,2). Коли нас огорнуло милосердя, навіть якщо й залишається стан слабкості задля гріха, вона перевищується любов’ю, що дає змогу споглядати за її межі й жити по-іншому» (MM 1).