соціальні мережі:

RSS:

Радіо Ватикану

голос Папи і Церкви в діалозі зі світом

Іншою мовою:
Радіо Ватикану

Перша сторінка / Суспільство / Здоров’я, наука, екологія

Прихований скарб на полі життя. Швейцарський Єпископат з нагоди Неділі хворого


«Чи хворі, чи здорові, ми повинні задуматися над значенням хвороби й заздалегідь замислитися над тими ситуаціями, в які ми можемо потрапити наприкінці свого життя», – такими словами розпочинається лист єпископів Швейцарії з нагоди Неділі хворого, яку місцева Церква відзначатиме 5 березня 2017 року.

Цитуючи видатних мислителів, ієрархи закликають, насамперед, не боятися смерті. «День, якого багато людей бояться як останнього, – пишуть вони, – Сенека називав “народженням вічності”. Жити як “люди, які щодня помирають” радив співбратам перед своєю смертю святий пустельник Антоній».

В своєму посланні єпископи також вказують на зв'язок, що існує між способом життя людини і тим, як вона помирає. Наприклад, св. Франциск помер в крайній бідності в оточенні своїх співбратів, а св. Венедикт завершив своє життя під час читання псалмів.

«Похилий вік, – йдеться далі в листі, – це час замислитися над змістом життя, а це питання, через поспіх та раціональність буденного життя, часто відходить на другий план. У псалмі 138 (139) читаємо: “Ти створив моє нутро, ти мене виткав в утробі матері моєї…Твої очі бачили мої вчинки, усі вони записані у твоїй книзі; і дні, що ти мені призначив коли ані одного із них іще не було” (Пор. Пс. 13-16). Отже, Бог бачив і поблагословив усі мої дні, також і останні. Їхній зміст подібний до скарбу, захованого на полі життя, який потрібно оберігати».

Другу частину свого листа швейцарські єпископи присвятили питанню гідності людської особи, а особливо гідності людей, які залежать від інших. «Невже дитина є позбавленою гідності через те, що вона повністю не керує своїм життям і залежить від допомоги інших? Невже наше буття не може толерантно ставитись до жодної слабкості? Невже кожна слабка людина повинна дивитися на себе тільки як на нестерпний тягар для суспільства і причину надмірних витрат?» – такі риторичні запитання ставлять єпископи, закликаючи вірних до призадуми.

На завершення свого листа ієрархи підкреслюють, що кількість самогубств серед людей похилого віку дедалі зростає, і причиною цього є той факт, що частина суспільства виступає за впровадження нових стандартів, які нібито обґрунтовують і легітимізують самогубство. Згідно з цими ідеями, самогубство розглядається як прагнення зберегти автономію та людську гідність до кінця свого життя.

«Натомість християнська віра, – пригадують члени Єпископської Конференції Швейцарії, – завжди говорить про смерть як про перехід і повернення додому та розглядає життя як час випробування і приготування до свого звершення в Бозі. Це дозволяє християнам з надією дивитися на годину смерті».