соціальні мережі:

RSS:

Радіо Ватикану

голос Папи і Церкви в діалозі зі світом

Іншою мовою:
Радіо Ватикану

Перша сторінка / Папа Франциск / Документи

Misericordia et misera (10)


«Завершується Ювілей та зачинаються Святі Двері. Але двері милосердя нашого серця завжди залишаються навстіж відчиненими. Ми навчилися, що Бог схиляється над нами, щоб також і ми могли наслідувати Його, схиляючись над ближніми», – пише Папа Франциск в Апостольському листі «Misericordia et misera» з нагоди завершення надзвичайного Святого Року, зазначаючи, що «ностальгія багатьох людей за поверненням до дому Отця, Який очікує їхнього повернення», пробуджується також завдяки «щирим і великодушним свідкам Божої лагідності».

За словами Глави Католицької Церкви, бажання бути близько до Христа вимагає «ставати ближнім для братів», тому що ніщо не є таким приємним Отцеві, як «конкретний знак милосердя». Милосердя стає відчутним і видимим «у конкретній і динамічній дії». І щоразу, коли його зазнаємо, вже немає дороги назад: «воно постійно зростає та перемінює життя». «Це справді нове створення, яке дає нове серце, здатне любити вповні, та очищає очі, щоб вони зауважували найприхованіші потреби», – пояснює Святіший Отець, додаючи:

«Милосердя оновлює та спасає, тому що є зустріччю двох сердець: Бога, Який виходить назустріч, і людини. Людське розігрівається, а Боже його оздоровлює: кам’яне серце перетворюється в тілесне (пор. Єз 36,26), здатне любити, не зважаючи на свій гріх. У цьому відчувається стан дійсно нового створіння (пор. Гал 6,15): мене люблять, тому я існую; мені прощено, тому відроджуюся до нового життя; наді мною змилосердилися, і я стаю засобом милосердя» (ММ 16).

Далі Папа зізнається, що під час Святого Року, особливо в так звані «п’ятниці милосердя», він мав змогу «на дотик відчути, скільки добра є у світі». Воно часто залишається невідомим, оскільки «щоденно здійснюється у мовчазний та непоказний спосіб», і хоч вони не здіймають галасу в ЗМІ, у світі існує «чимало конкретних знаків добра» та «справжні герої милосердної любові».

«Дякуймо Богові за ці цінні дари, які заохочують наново відкривати радість того, що означає ставати ближнім, маючи перед собою слабкість зраненого людства. З вдячністю, – пише Глава Католицької Церкви, – згадую про численних волонтерів, які щодня присвячують свій час тому, щоб виявляти завдяки своїй жертовності Божу присутністю і близькість. Їхнє служіння є справжнім ділом милосердя, яке допомагає багатьом людям наблизитися до Церкви» (ММ 17).

За словами Святішого Отця, прийшов час «дати місце креативності милосердя», аби впровадити у життя нові починання у цій сфері, що є «плодом благодаті». Адже хоч проминуло дві тисячі років, «діла милосердя й надалі вчиняють наочною Божу доброту».

Папа пригадує, що також і сьогодні «цілі народи страждають від голоду та спраги», а велика кількість людей мігрує з країни до країни «у пошуках поживи, праці, дому й миру». Хвороби в різних своїх формах і надалі залишаються «постійною причиною страждань, що вимагає допомоги, розради й підтримки», а в’язниці залишаються місцями, в яких до покарання обмеженням свободи додаються труднощі, «пов’язані з часто нелюдськими умовами життя». Ще досі поширена неписьменність, яка стає на заваді здобуванню освіті та наражає дітей «на нові форми рабства».

«Культура непогамованого індивідуалізму, насамперед, на заході, веде до втрати почуття солідарності й відповідальності за інших. Сьогодні для багатьох залишається невідомим Сам Бог, що становить найбільшу бідність та велику перешкоду для визнання непорушної гідності людського життя», – зазначає Святіший Отець, підсумовуючи:

«Отож, діла милосердя для тіла й душі до сьогодні становлять підтвердження великого і позитивного впливу милосердя, як соціальної цінності. Воно спонукає засукати рукави, аби повернути гідність мільйонам людей, що є нашими братами й сестрами, покликаними разом з нами будувати “надійне місто” (пор. Lumen fidei, 50)».